Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ І ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО (IX—XIII ст.)

Внутрішній напрям:

Подальший розвиток культури та освіченості населення. За Ярослава було укладено перший літописний звід, почало розвиватись письменство, перекладна та оригінальна література.

У роки правління Ярослава Мудрого було створене перше писане зведення законів Київської Русі — "Руська правда", яка поклала початок офіційному постійному використанню норм юридичного права в цивільних справах.

Широка розбудова закладів культурного, мистецького, церковного напрямів, що дозволило підняти освіченість населення, готувати на регулярній основі державних чиновників. За тих часів з'явилися цілі династії інтелектуальної еліти. Такий рід бачимо в нащадках воєводи Сванельда: його син — Малк-Мстиша, внук — Добриня, правнук — посадник Новгороду Костянтин; його син — посадник Остромир, для якого переписано Євангеліє; син Остромира — воєвода Вишата. Усього налічується сім поколінь1.

Сприяв подальшому розвитку землеробства, скотарства, ремесел, промислів, торгівлі, що забезпечило суттєве поповнення княжої казни.

Володимир Мономах (1113—1125 pp.)

Зовнішній напрям:

Зміцнив позиції київського князя, приєднавши Турово-Пінську волость, Волинь, Мінські землі.

Продовжив традиції київських князів щодо встановлення дипломатичних відносин з іншими державами. Так, сам Володимир був одружений на дочці англійського короля Гарольда II принцесою Гітою, його дочка Євфімія 1112 р. була одружена з угорським королем Коломаном.

Забезпечення захисту Київської держави від зовнішніх нападників, особливо від половців. Переказують, ніби Мономах 83 рази, об'єднуючись з іншими князями, ходив у похід на половців, знищив 200 половецьких вождів. Особливо вдалими були походи 1103,1107, та 1111 pp.2

Добровільна допомога іншим державам щодо будівництва храмів. Відомий випадок, коли у Регенсбурзі ченці-шкоти будували собор Св. Якуба та Гертруди і їм не вистачило коштів на завершення будівництва. Чернець Маврикій з хлопчиком пішли до Києва і там від "короля" (Володимира Мономаха) та його бояр отримали щедрий дар — дорогоцінні хутра, що й дало змогу закінчити будівництво собору, який, до речі, стоїть і тепер. Цей факт свідчить не лише про щедрість князя, а й про достатність коштів у княжій казні.

Внутрішній напрям:

Відновив монархічне правління, яке встановилось за часів Ярослава Мудрого. Будь-які спроби розбрату жорстоко придушувались. Політична й соціальна стабільність забезпечили розвиток економічних відносин, а це було основою надходжень до княжої казни.

Запровадив нові статті до "Руської правди", які були укладені за участі тисяцьких Київського, Білгородського, Переяславського князів та представника Олега Святославича, впорядкував справу позики і встановив розмір законних відсотків.

Запровадження механізму справедливих відносин у суспільстві, у тому числі й фінансових. У "Повчанні дітям" Мономах наголошував на тому, щоб урядовці не зловживали своєю владою, закликав синів судити справедливо, стежити, щоб ніхто — "ані худий смерд, ані вбога вдовиця не були скривджені". Він заповідав також не вбивати ані невинного, ані винного, бути уважними до чужинців, до купців, бо "кожен з них несе по світу добру чи лиху славу". Таким чином Володимир Мономах підтримував престиж княжого трону як всередині держави, так і за її межами. Добропорядність чиновників, вважав Мономах, має сприяти надходженням до княжої казни і цьому мають сприяти добре ім'я князя та його державного апарату.

Висновки

1. Київська Русь у X—XII ст. була однією з наймогутніших держав Європи, чому сприяли такі чинники:

— військовий, який передбачав наявність добре навченого і забезпеченого всім необхідним спорядженням війська, що давало змогу надійно охороняти кордони і здійснювати додаткові завоювання території або матеріальних цінностей;

— високий рівень сільського господарства і промислів, що давало змогу повністю забезпечувати не лише внутрішні потреби, а й експортні;

— ефективна дипломатична діяльність, включаючи матримоніальні зв'язки, що сприяло добросусідським взаєминам не лише з прикордонними, а й з іншими могутніми на той час державами;