Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ І ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО (IX—XIII ст.)

Кошти княжої казни витрачались як на будівництво нових об'єктів, так і на відбудову зруйнованих після набігів зовнішніх ворогів або князів Київської Русі при міжусобних війнах. Згадаємо окремі факти витрачання коштів княжої казни на ці цілі.

У 983 р. Володимир (Великий) ходив на ятвягів, що жили між Німаном та Бугом, переміг їх і заснував місто, яке назвав своїм ім'ям — Володимир (Волинський). Для боротьби з печенігами понад річками Стугною, Десною, Трубіжем та Сулою він збудував низку укріплень і переводить до них кривичів, в'ятичів, чудь, словен. Укріплення сполучались на відстані десятків кілометрів земляними валами з дерев'яними огорожами та проїзними брамами.

Значно розбудував Володимир місто Київ — виріс новий центр, в якому стояв "двір терем ний" з палацом часів Ольги або Святослава, який був оточений новим кам'яним муром, з в'їзною брамою. Було також збудовано три великі кам'яні палати, церкву Св. Василя, кафедральну величезну церкву Богородиці, так звану Десятинну. Київ за величчю та красою уподібнювався Царгороду. У 1018 р. він мав вісім ринків, 400 церков. При церквах засновувалися школи.

Крім Києва, будувались церкви і в Овручі, Василеві. Для їх будівництва залучалось багато фахівців — від мулярів до архітекторів, включаючи малярів, мозаїстів, різьбарів.

Ярослав Мудрий також досить активно долучився до розбудови держави. У1030 р. він ходив походом на чудь, і над Західною Двіною збудував місто, яке назвав своїм християнським ім'ям — Юр'їв (згодом — Дорпат, тепер — Тарту). Коли 1036 р. печеніги облягли Київ, Ярослав з допомогою своїх постійних помічників варягів розбив їх і на побоїщі збудував храм Святої Софії. Після перемоги над печенігами Ярослав збудував лінію укріплень, зокрема місто Юр'їв (недалеко від Білої Церкви), заселяючи їх бранцями, котрих повернув "на віно" за МаріюДобронігу польський князь Казимир.

За часів Данила Галицького на Галичині та на Волині засновано 70 міст, у тому числі Львів, Данилів, Холм, в яких розгорталися промисли, ремесла, споруджувалися пишні будівлі, храми.

Княжий двір Данила у Холмі відзначався пишнотою, розкішшю, тут, як і при європейських королівських дворах, відбувалися турніри, виступали музики.

Отже, Київська Русь та її правонаступник — ГалицькоВолинське князівство зорганізували чітку схему надходжень та видатків княжої казни, і в окремі роки і навіть десятиріччя це допомагало їм бути найсильнішими державами Європи.

Грошова система. Основними платіжними засобами внутрішньої і зовнішньої торгівлі в IX—XI ст. були іноземні монети — переважно арабські срібні куфічні дирхеми. Використовувались, хоча й у меншій кількості, візантійські міліарісії, а у Північно-Західній і Північно-Східній Русі з XI ст. — західноєвропейські денарії. Кілька разів робилися спроби запровадити у Давньоруській державі власну монету. Близько 990 р. Володимир Святославич викарбував на честь хрещення Русі перші монети: златники і срібляники. На початку XI ст. його син Ярослав, що був тоді Новгородським намісником, випустив срібляники зі своїм ім'ям, а 1018 р. Святополк Ярополчич під час свого нетривалого князювання в Києві запровадив в обіг срібляники, на яких було вміщено його християнське ім'я — Петро. Але карбування давньоруських монет мало дуже незначний обсяг, вони призначалися не стільки для обігу, скільки були своєрідними візитними картками названих вище князів, пропагуючи Давньоруську християнську державу чи її правителів.

Застосовувалась також і своєрідна грошова одиниця — гривня — прообраз нашої сучасної грошової одиниці. Вона являла собою зливок срібла вагою від 160 до 200 грамів.

3.2.3. Вклад окремих князів у розвиток фінансових відносин

Із багатогранної діяльності київських князів щодо розбудови держави виділимо ті аспекти, які безпосередньо або опосередковано стосувалися поповнення або використання коштів княжої казни. При цьому розглянемо їх за двома напрямами — зовнішнім і внутрішнім.

Олег (882—912 pp.)

Ольга (945—964 pp.)

Володимир Великий (980—1015 pp.)

Ярослав Мудрий (1018—1054 pp.)

Зовнішній напрям:

Розширив кордони Київської Русі — відвоював на Заході землі, захоплені поляками, підкорив нові прибалтійські племена. Володіння Ярослава простягались від Балтійського до Чорного морів та від р. Оки до Карпатських гір. Це також збільшило надходження до княжої казни.

Остаточно розгромив у 1036 р. печенігів, що дозволило кошти казни витрачати на більш важливі внутрішні потреби.

Поглибив дипломатичні зв'язки з країнами-сусідами та могутніми країнами. Основою дружніх стосунків Ярослав вважав матримоніальні зв'язки, за що його історики прозвали "тестем Європи".