Перехід до кожної нової парадигми наукового пізнання здійснюється через застосування системи аргументації, яка відкриває простір для пошуку і творчості, ствердження нових ідей та смислів життєдіяльності. Уваги заслуговує запропонована аргументація в культурі мислення філософії постмодернізму. Немає потреби детально аналізувати її основні параметри, оскільки існує чимало літератури, де її розкрито з різних сторін. Однак потрібно зробити декілька зауважень щодо сутності постмодернізму, які допоможуть зрозуміти логіку його мислення та аргументації.
Варто зазначити, що фактично кожна робота на тему постмодернізму починається з визнання автором складності, багатогранності і невловлюваності його змісту. У загальному розумінні постмодернізмом називають "дух часу" радикального плюралізму (від латин, pluralis – множинний; загальна, всепоглинаюча множинність поглядів, теорій, концепцій), який поєднує все, що відбулося після класичної епохи в різних сферах людської діяльності, а насамперед у філософії, мистецтві, політиці, економіці та науці.
Термін "постмодернізм" набув розповсюдження після виходу в 1979 р. робота французького філософа Ж-Ф. Ліотара "Стан постмодерну". Цей термін Ж-Ф. Ліотар вживає для позначення стану культури після трансформацій, яких вона зазнала, особливо в інтелектуальній сфері, починаючи з кінця XIX століття. Введення поняття "постмодернізму" повинно було стати основою для системної аргументації у визначенні стану обмеженості та застарілості засад, на яких ґрунтувалася культура і знання західної цивілізації. З часу виходу згадуваної праці термін "постмодернізм" увійшов у всі сфери теоретичної та духовно- культурної діяльності, демонструючи безліч різних підходів до оцінки даного феномену. Проте, незважаючи на істотні відмінності, можна виокремити найбільш важливу характеристику поняття "постмодернізму" – це плюралізм. З точки зору В. Вельша, "непереборний і позитивно оцінюваний" плюралізм і "становить осереддя постмодерності".
Постмодернізм як стан свідомості сучасного соціуму та людини не протиставляє себе нічому, і навіть містить в собі, в якості складової, частину попередньої культури мислення – модернізм. Постмодернізм характеризується такими рисами: усвідомлення обмеженості та застарілості методів пізнання, вироблених в попередній науковій традиції; тотальна критика класичного раціоналізму (фундаменталізму, об'єктивізму, істинності); перехід до лінгвістичної парадигми філософії, заснованої на релятивізмі, суб'єктивізмі, антитеоретазмі. У результаті це призводить до відмови від ідеї існування об'єктивної істини на користь концепції плюралізму та релятивізму. Філософія доби модерну переважно була зорієнтована на природничі науки. На противагу цьому філософи- постмодерністи зосереджують увагу на дослідженні гуманітарного знання. Однією з найбільш радикальних стратегій подолання "проекту Просвітництва" (модерної філософії) є створення нового образу людини, меж її свобод та мислення в ситуації "неправди" і "помилки" єдиних цінностей. Для подолання цієї ситуації було запропоновано низку стратегій виходу: витлумачення людини як "бажаючої машини" (Ж. Дельоз), "деконструктивізм" (Ж. Дерріда), "антропоморфізм" (П. Козловскі), "плюралізація раціональності" (Ю. Кристєва) тощо.
Запропоновані стратегії стали аргументами для створення нової логіки мислення і розуміння насамперед соціальної реальності та вироблення сучасної методології пізнання в усіх сферах життя людини – соціальній, культурній, економічній. Особливо яскраво проявила себе постмодерна стратегія мислення в аргументації американського філософа Д. Макклоскі зі створення риторики економічної науки. Його книга "Риторика економічної науки" викликала бурхливий відгук, оскільки зачепила віру економістів у те, що економічна наука спрямована до пізнання істини в економічному житті. На противагу цій вірі Д. Макклоскі заявляє, що економічна наука – це насамперед риторика, тобто мистецтво переконувати. Аргументи, які прийнято вважати науковими, – це один зі способів переконання, однак зовсім не єдиний і не завжди вирішальний.
З точки зору Д. Макклоскі, економічна наука за низкою певних критеріїв схожа з літературою. Для того, щоб зрозуміти сутність економічної науки, потрібно бути не лише економістом, а літературним критиком, філософом, соціологом і методологом науки. Основуватись потрібно на тому, вважає Д. Макклоскі, що економічна наука є літературною в тому розумінні, що "будь-який людський аргумент полягає у фактах і логіці, історіях і метафорах. Факти, логіка, історії, метафори – я називаю їх риторичним зошитом. Факти та історії протилежні точки зору однієї діагоналі. Логіка і метафори – крайні точки другої. Ми не здатні мислити, не порівнюючи одну річ з іншою. В цьому порівнянні полягає метафора. І ми не здатні мислити, не думаючи про те, як речі близькі одна до одної, як вони вибудовуються в чіткі послідовні ланки, що робить історія... І ми не можемо думати про економіку лише за допомогою математики і логіки, не використовуючи метафор та історій".
Свою основну тезу Д. Макклоскі проілюстрував на прикладі відомих робіт впливових сучасних економістів, виокремивши в їхній аргументації риторичну складову: підходи і прийоми, що покликані посилювати позицію авторів у читачів за рахунок літературного стилю її подачі. Серед таких підходів можна виділити: посилання на авторитети; формування фіктивного іміджу автора (чи то відповідального вченого, "математично строгого аналітика" або "скромного", але ретельного дослідника фактів), чи то навпаки, затушовування авторської індивідуальності через виклад матеріалу в безособовій формі, що видає результати, які публікуються, за остаточно об'єктивну, нічим "не замутнену" подачу самої істини; часте вживання словосполучень типу "очевидно, що...", "без сумніву, що..." тощо, покликане вселити впевненість у достовірності та надійності передумов, викладу і висновків автора.
Резонанс, який виник навколо роботи, викликаний оригінальністю логіки викладу автором своєї позиції, завдяки якій відкрився новий погляд на систему аргументів, запропонованих відомими вченими і економістами. За їх "серйозними" розмовами (як і розмовами представників інших наук) складно слідкувати без осягнення логіки їхнього мислення. Культура діалогу надає словам прихований смисл, однак індивіди, які ведуть незнайомий діалог, не потрапили до нас з іншого світу. Усе це допомагає виявити схожість комунікативних звичок. Економісти використовують математичні моделі, статистичні тексти і "ринкову" аргументацію. Ці елементи не легко зрозуміти, тому їх можна "розглядати, – вважає Д. Макклоскі, – як тропи – метафору, аналогію і звернення до авторитету".
Для підтвердження обґрунтованості своєї позиції Д. Макклоскі пропонує звернутися до риторики. Це зумовлено тим, що, незважаючи на успішність економічної науки, її "провали" (кризи, "хвороби" росту, але цілком поправні) можна безпосередньо пов'язати з байдужістю до риторики. "Увага до тих, хто тебе слухає, і називається “риторикою”, пише Д. Макклоскі. – Відтоді, як був запалений вогонь грецької цивілізації, це слово використовувалося в більш широкому позитивному смислі, як назва науки про те, як досягнути мети за допомогою мови: збудити натовп, закликати до розправи над злочинцем, переконати читачів в тому, що герої роману – це живі люди, змусити вчених погодитись з більш якісною аргументацією і заперечити непотрібну"6'. Йдеться не про латентну ("малу"), а "велику" риторику.
Необхідно нагадати, що риторика має безпосереднє відношення до логіки і в певному розумінні закладає її основи. Так, А. Є. Конверсъкий, аналізуючи логічне вчення Арістотеля, наводить його характеристику риторики в праці "Про спростування софістичних аргументів": "Стосовно риторики, то про неї сказано багато і до того ж давно, але з приводу вчення про силогізм ми не знайшли нічого, що було б сказано до нас, і ретельне дослідження цього предмету потребувало значних наших зусиль впродовж тривалого часу".
У книзі відомого логіка В. Бута "Сучасна догма і риторика згоди" надається низка визначень риторики, що постає "мистецтвом дослідження того, якими, згідно з уявленнями людей, повинні бути їхні погляди, а не доказ істини відповідно з абстрактними методами". Також це "мистецтво знаходити вагомі підстави, відшукувати те, що гарантує згоду, адже кожну розумну людину потрібно переконати", для чого потрібно "знаходити допустимі переконання і удосконалювати їх у спільному дискурсі". В цілому ж мета риторики повинна полягати не в тому, щоб переконати когось прийняти наперед визначене судження, а, скоріше, залучити до спільного дослідження.
Для Д. Макклоскі риторика є співмірністю засобів і мети у мові економічної теорії, де її поняття було звужено і обезцінено. Риторика – це "економіка мови", наука про те, як перерозподілити мізерні засоби для задоволення невгамовного прагнення людей бути почутими. Завдання полягає в тому, щоб зрозуміти, чи варто вивчати риторику економічної науки. Потрібно враховувати, що предметом дослідження є не економіка або адекватність економічної теорії в якості її опису, і навіть не роль економіста в економіці, а діалог, який ведуть економісти між собою, щоб переконати один одного в тій чи іншій позиції. Міркування про те, як економісти спілкуються між собою, покликані "допомогти цій сфері знань удосконалитися як науці".
У контексті міркувань автора необхідно враховувати, що в економіці важливою є не лише схильність до обміну. Зокрема, у А. Сміта здатність міркувати і талант оратора також постають важливими властивостями людини для розподілу праці. Так, Д. Макклоскі особливого значення надає риторичним здібностям людини як фактору економічного зростання поряд з технологіями або інвестиціями. Багато професій пов'язано винятково із вмінням переконувати. А економічний успіх Англії Д. Макклоскі пов'язує з тим, щоб в ній "існував простір, де винахідник міг умовити інвестора або законодавця".
Безумовно, економічна теорія є видатним досягненням людського розуму, підкреслює Д. Макклоскі. Однак, враховуючи, що за останні півстоліття економісти перетворилися в "аутистів від модернізму", їм потрібно серйозно поставитись до власної наукової риторики. Тим більше, можна зауважити, що риторику використовують усі: від математика до юриста. Серед вчених, які працюють в сфері гуманітарних наук, немало тих, хто мислить критично у риторичному плані. На основі цього, Д. Макклоскі зазначає: "Я вивчаю риторику дослідження в економічній науці, користуючись стародавнім риторичним прийомом, аргументом а fortiori, відповідно до більш вагомого: навіть якщо економічне дослідження свиноводів і залізничних доріг є рівною мірою і літературним, і математичним, навіть якщо наука про максимізацію корисності людини в умовах обмежень належить і до гуманітарних, і до природничих наук, тим більше шансів у всіх інших".
Застосовуючи основний постулат постмодернізму – деконструкцію, Д. Макклоскі підкреслює, поряд з маніпуляцією, її головну думку – текст є увесь світ. На його думку, книги не просто "відтворюють" світ, а викликають його до життя. Яку б форму не приймала "майстерно написана белетристика, вона спонукає нас привносити в неї те, чого там немає. Вона – продукт, породжений взаємодією між текстом і читачем".
На прикладі постулату "економічної раціональності" відомий учений А. Кламер показав, що наукове переконання діє подібним чином. Навіть найбільш строгі ланцюги доказів сповнені пробілів (пропусків), які потрібно заповнювати на кожному черговому етапі пізнання. Отже, несказане, але прочитане є більш важливим для тексту у сприйнятті його читачем, аніж те, що безпосередньо присутнє на сторінці. "Той, хто вивчає риторику економічної науки, змушений буде говорити про неви- словлене, відновлюючи текст, “пропущений” в економічному дискурсі". Так само, як романи не імітують реальність, а створюють її, так і економічні тексти також частково створюються читачами. Як наслідок, малозрозумілі тексти часто набувають значного впливу. Наприклад, винахідливий економіст-філософ Дж. М. Кейнс залишив читачам немало можливостей заповнювати "пробіли", задіюючи свою уяву.
Цей аргумент, зазначає Д. Макклоскі, можна розгорнути. Розвиваючи отриманий результат, економіст створює "авторську аудиторію" (уявлювану групу читачів, які знають, що це вигадка) і "аудиторію наративу" (уявлювану групу читачів, які не знають, що це вигадка). "Авторська" аудиторія усвідомлює, що це вигадка. Проте відмінність між двома створеними автором аудиторіями в економічній науці постає не такою значною, як у белетристиці. Імовірна причина полягає у тому, що ми всі знаємо, що ведмеді не говорять, але не всім з нас відомо, що поняття "граничної продуктивності" в економічній теорії є метафорою. "Наративну аудиторію" наукового тексту – так само як і читачів "Золотоволосим" (казки – Л. К. ) – вводить в заблудження вигадка, але так і повинно бути. У науці ж в заблудження вводиться і "авторська аудиторія". Тому не дивно, що вчені можуть мати різні думки навіть в тоді, коли їхня риторика в стилі "так говорять факти" повинна виключати розбіжності. Отже, "сирих" чуттєвих даних і логіки предикатів першого порядку для науки недостатньо, потрібні "більш широкі мовні ресурси", – підсумовує Д. Макклоскі.
Для того, щоб їх задіяти, науці потрібно те, що можна назвати "риторичним зошитом" (рис. 1). Факти і логіка також наявні в економіці в достатній кількості. Економіка – це важлива наука. Однак серйозна аргументація в економічній науці використовує і метафори, і історії – не лише для прикраси або навчання, але заради самої науки. Потрібно враховувати, що причини для проведення риторичного аналізу економічного тексту можуть бути досить різні: прагнення зрозуміти цей текст, захоплюватися ним або спростувати як неспроможний, порівняти його з іншими науковими текстами, створеними, щоб переконати аудиторію, а також побачити, що наука є не "новою догмою", а невід'ємною частиною старої культури. "Досвідченість в риториці дозволяє читати наукові тексти не так, підкреслює Д. Макклоскі, – як це робить імпліцитним читач (наприклад, схильний вірити у ведмедів, які говорять). Якщо ми як читачі наукової літератури хочемо піти далі дитячого садка, то нам необхідно розповсюдити таку риторику на економічну науку".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логічні засади аргументації у філософському знанні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Креативи логіки сучасного мислення в аргументах "риторики економіки"“ на сторінці 1. Приємного читання.
