РОЗДІЛ 4. ТИПОЛОГІЇ ЕТИЧНИХ ВЧЕНЬ

Одним із найважливіших механізмів моралі Адам Сміт вважав почуття симпатії. Симпатія - це не лише жалість та співстраждання, а взагалі будь-яке співчуття. Саме завдяки симпатії люди здатні пізнавати інших, а це дає підстави до можливості судити про інших шляхом співвіднесення у своєму уявленні переживань інших людей із своїми власними переживаннями. Людина здатна уявити й можливу реакцію на свою поведінку, мов би спостерігаючи за собою збоку як "безпристрасний спостерігач" безвідносно до власних інтересів.

Девід Г'юм в якості основи моралі розглядав моральне почуття, яке в свою чергу ґрунтується на симпатії Симпатія розуміється як здатність сприймати душевні переживання інших людей, відчувати їхній вплив. Завдяки однаковій людський природі індивід здатний сприймати афекти інших індивідів, оскільки вони є аналогічним тим, що кожний переживає в своєму індивідуальному досвіді. І саме симпатія дозволяє людині, яка в своєму первинному досвіді завжди спирається на почуття задоволення або страждання, в оцінці вчинків інших людей займати позицію безпристрасності та орієнтуватися на спільні інтереси й суспільне благо. Але однієї симпатії як природної здатності до взаємодії буде недостатньо, якщо вона не буде підкріплена спеціальними соціальними установленнями. Пріоритет суспільних інтересів забезпечується й спеціальними неприродними, "штучними" чеснотами - справедливістю, дотриманням зобов'язань, підтримкою суспільного порядку, які є наслідками спільної діяльності людей, спрямованої на задоволення приватних потреб та інтересів. Звідси мораль - це сфера рішень, зусиль, суджень, орієнтованих на спільне благо, що забезпечуються моральним почуттям. При цьому моральні відносини являють собою відносини партнерства, що ґрунтуються на взаємних переживаннях, взаєморозумінні та взаємодії.

Історична заслуга етичного сентименталізму полягає в тому, що мораль обґрунтовувалася як така, що не обумовлюється формальними правилами. Мораль є природним внутрішнім самовизначенням людини. Головним пунктом критики з боку раціоналістичної етики був суб'єктивний, неуніверсалізуємий характер морального почуття. По-перше, всі почуття виявляються у різних людей в різному ступені. По-друге, хоча почуття фіксуються легко (є у будь-яких, навіть неосвічених людей), але не обов'язково приводять до формування понять моральної свідомості. По-третє, добрі вчинки викликають схвалення, але погані далеко нечасто викликають огиду. По-четверте, моральне почуття як потяг та природна схильність є інстинктивною та сліпою стихією, яка не втілює моральну свободу. Отже, різна міра виявленості, інтенсивності, мінливості почуттів, пов'язаність із бажанням приватного блага та відсутність вільного навмисного впливу на їхнє формування свідчать про необ'єктивність, несамостійність морального почуття, а так і нездатність бути мірою добра і зла.