Як ми переконалися, у разі нестійкого вузла, нестійкого фокусу і сідла відображуюча точка відходить принастільки далеко від особливої точки, шо в цій області використання лінеаризованої системи вже стає неправомірним.
У реальній системі жодна реальна величина не може набувати нескінченних значень. Рано чи пізно в самій системі виникнуть умови, що обмежують зростання цих величин. Якщо ми сконструювали якусь модель процесу і описали Ті системою диференціальних рівнянь, стійким стаціонарним розв'язком якого є нескінченність, це відразу ж свідчить про недолік моделі. Проте і в "правильній" моделі можлива наявність на фазовій площині х, у нестійких особливих точок. У цьому випадку можливі два варіанти:
1) окрім нестійкого положення рівноваги на фазовій площини існує стійке, до якого і сходяться всі траєкторії. Саме таке явище мас місце, наприклад, в моделях тригерного типу, описаних вище. У тригерній моделі система алгебраїчних рівнянь для стаціонарних станів
має три розв'язки, причому дослідження характеру стійкості для кожної з трьох особливих точок можна проводити звичайними методами лінеаризації рівнянь в околі особливої точки;
2) траєкторії з нестійкої особливої точки можуть не відходити в нескінченність, не зважаючи на те, що стійких точок на фазовій площині немає. У цьому випадку існує принаймні одна замкнута траєкторія, до якої в граничному випадку наближаються фазові траєкторії. Очевидно, якщо ця траєкторія замкнена, то під час руху по ній координати відображуючої точки періодично набуватимуть одних і тих самих значень.
Ми вже вивчали періодичні рухи при розгляді особливої точки типу центр і загасаючі або наростаючі коливання у разістійкого і нестійкого фокусів. Тепер нам необхідно ознайомитися з важливим поняттям авто коливань.
Автоколивальними системами називаються такі системи, в яких мають місце два явища. По-перше, які б не були початкові умови, в автоколивальних системах встановлюються незгасаючі коливання, і, по-друге, ці незгасаючі коливання стійкі, оскільки відхилення (в обидва боки) від стаціонарного режиму загасають. Таким чином, в автоколивальній системі встановлюються і підтримуються незгасаючі коливання за рахунок сил, залежних від стану самої системи, причому амплітуда них коливань визначається властивостями системи, а не початковими умовами. Фаза коливань при цьому може бути будь-якою. Легко бачити, що величезне число коливальних систем в екології, включаючи періодичні біохімічні реакції, періодичні процеси фотосинтезу, коливання чисельності тварин тощо, належить до класу автоколивальних систем.
На фазовій площині стаціонарний розв'язок автоколивальної системи представляється так званим граничним циклом
Граничний цикл є ізольованою замкненою кривою на фазовій площині, до якої в граничному випадку при t–"" наближаються всі інтегральні криві. Граничний цикл представляє стаціонарний режим з певною амплітудою, що не залежить від початкових умов, а визначається лише структурою системи. Прості приклади дозволяють переконатися, що системи вигляду (5.28), взагалі кажучи, допускають як траєкторії граничні цикли.
Наприклад, для системи
траєкторія є граничним циклом. Його параметричні рівняння будуть такими
а рівняння всіх інших фазових траєкторій запишуться у вигляді
Значенням постійної інтеграції C > 0 відповідають фазові траєкторії, що накручуються на граничний цикл внутрішньо (при), а значенням -1 < с < 0 – траєкторії, що накручуються зовні.
Граничний цикл називається стійким, якщо існує така область на фазовій площині, що містить цей граничний цикл, – область ε, що всі фазові траєкторії, що починаються всередині є, асимптотично при наближаються до граничного циклу. Якщо ж, навпаки, в будь-якій скільки завгодно малій області ε граничного циклу існує принаймні одна фазова траєкторія, що не наближається до граничного циклу при
, тому такий граничний цикл називається нестійким. Для ілюстрації на рис. 6.6 зображені стійкий граничний цикл а і нестійкий граничний цикл б.
Рисунок 6.6 – Стійкий (а) та нестійкий (б) граничні цикли
Відмітимо, що нестійкі цикли, подібні до зображених на рис. 6.6, такі, що всі траєкторії, з одного боку (наприклад, ззовні), наближаються до них, а з іншого (наприклад, зсередини) – віддаляються від них при, тому іноді їх називають "напівстійкими", або подвійними (остання назва обумовлена тим, що, як правило, такі цикли при відповідній зміні параметра системи розщеплюються на два, один з яких стійкий, а інший – нестійкий).
Для знаходження граничних циклів не існує таких простих шляхів, як для знаходження стаціонарних точок і дослідження їх стійкості. Проте дослідження фазової площини системи часто допомагає дати відповідь на питання: є в даній системі граничний цикл чи ні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічні тригери, автоколивання, граничні цикли“ на сторінці 2. Приємного читання.
