Екологічні тригери, автоколивання, граничні цикли

Теорія систем в екології

Як ми переконалися, у разі нестійкого вузла, нестійкого фокусу і сідла відображуюча точка відходить принастільки далеко від особливої точки, шо в цій області використання лінеаризованої системи вже стає неправомірним.

У реальній системі жодна реальна величина не може набувати нескінченних значень. Рано чи пізно в самій системі виникнуть умови, що обмежують зростання цих величин. Якщо ми сконструювали якусь модель процесу і описали Ті системою диференціальних рівнянь, стійким стаціонарним розв'язком якого є нескінченність, це відразу ж свідчить про недолік моделі. Проте і в "правильній" моделі можлива наявність на фазовій площині х, у нестійких особливих точок. У цьому випадку можливі два варіанти:

1) окрім нестійкого положення рівноваги на фазовій площини існує стійке, до якого і сходяться всі траєкторії. Саме таке явище мас місце, наприклад, в моделях тригерного типу, описаних вище. У тригерній моделі система алгебраїчних рівнянь для стаціонарних станів

має три розв'язки, причому дослідження характеру стійкості для кожної з трьох особливих точок можна проводити звичайними методами лінеаризації рівнянь в околі особливої точки;

2) траєкторії з нестійкої особливої точки можуть не відходити в нескінченність, не зважаючи на те, що стійких точок на фазовій площині немає. У цьому випадку існує принаймні одна замкнута траєкторія, до якої в граничному випадку наближаються фазові траєкторії. Очевидно, якщо ця траєкторія замкнена, то під час руху по ній координати відображуючої точки періодично набуватимуть одних і тих самих значень.

Ми вже вивчали періодичні рухи при розгляді особливої точки типу центр і загасаючі або наростаючі коливання у разістійкого і нестійкого фокусів. Тепер нам необхідно ознайомитися з важливим поняттям авто коливань.

Автоколивальними системами називаються такі системи, в яких мають місце два явища. По-перше, які б не були початкові умови, в автоколивальних системах встановлюються незгасаючі коливання, і, по-друге, ці незгасаючі коливання стійкі, оскільки відхилення (в обидва боки) від стаціонарного режиму загасають. Таким чином, в автоколивальній системі встановлюються і підтримуються незгасаючі коливання за рахунок сил, залежних від стану самої системи, причому амплітуда них коливань визначається властивостями системи, а не початковими умовами. Фаза коливань при цьому може бути будь-якою. Легко бачити, що величезне число коливальних систем в екології, включаючи періодичні біохімічні реакції, періодичні процеси фотосинтезу, коливання чисельності тварин тощо, належить до класу автоколивальних систем.

На фазовій площині стаціонарний розв'язок автоколивальної системи представляється так званим граничним циклом

Граничний цикл є ізольованою замкненою кривою на фазовій площині, до якої в граничному випадку при t–"" наближаються всі інтегральні криві. Граничний цикл представляє стаціонарний режим з певною амплітудою, що не залежить від початкових умов, а визначається лише структурою системи. Прості приклади дозволяють переконатися, що системи вигляду (5.28), взагалі кажучи, допускають як траєкторії граничні цикли.

Наприклад, для системи

траєкторія є граничним циклом. Його параметричні рівняння будуть такимиа рівняння всіх інших фазових траєкторій запишуться у вигляді

Значенням постійної інтеграції C > 0 відповідають фазові траєкторії, що накручуються на граничний цикл внутрішньо (при), а значенням -1 < с < 0 – траєкторії, що накручуються зовні.

Граничний цикл називається стійким, якщо існує така область на фазовій площині, що містить цей граничний цикл, – область ε, що всі фазові траєкторії, що починаються всередині є, асимптотично при наближаються до граничного циклу. Якщо ж, навпаки, в будь-якій скільки завгодно малій області ε граничного циклу існує принаймні одна фазова траєкторія, що не наближається до граничного циклу при, тому такий граничний цикл називається нестійким. Для ілюстрації на рис. 6.6 зображені стійкий граничний цикл а і нестійкий граничний цикл б.

Стійкий (а) та нестійкий (б) граничні цикли

Рисунок 6.6 – Стійкий (а) та нестійкий (б) граничні цикли

Відмітимо, що нестійкі цикли, подібні до зображених на рис. 6.6, такі, що всі траєкторії, з одного боку (наприклад, ззовні), наближаються до них, а з іншого (наприклад, зсередини) – віддаляються від них при, тому іноді їх називають "напівстійкими", або подвійними (остання назва обумовлена тим, що, як правило, такі цикли при відповідній зміні параметра системи розщеплюються на два, один з яких стійкий, а інший – нестійкий).

Для знаходження граничних циклів не існує таких простих шляхів, як для знаходження стаціонарних точок і дослідження їх стійкості. Проте дослідження фазової площини системи часто допомагає дати відповідь на питання: є в даній системі граничний цикл чи ні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічні тригери, автоколивання, граничні цикли“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина перша. Основи використання теорії систем в екології

  • Зв'язок теорії систем з іншими науками

  • Поняття системи

  • Властивості систем

  • Класифікація систем

  • Системний аналіз та системний підхід як методології дослідження систем

  • Складність екологічних систем

  • Закономірності функціонування екологічних систем

  • Ступені організації екосистем

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема – біосфера

  • Енергетичний баланс екологічних систем та їх продуктивність

  • Біологічна продуктивність екологічних систем

  • Екологія популяцій

  • Екологічні фактори та їх вплив на життєдіяльність організмів

  • Класифікація екологічних факторів та їх вплив на живі організми

  • Види дії екологічних чинників на організми

  • Екологічна ніша з позицій системного підходу

  • Природна динаміка та еволюція екосистем

  • Екологічна сукцесія

  • Еволюція екосистем

  • Флуктуації екосистем

  • Стійкість, стабільність та самоочищення екосистем

  • Самоочищення екологічних систем

  • Системний аналіз самоочищення біотехноценозу

  • Основні закони функціонування екологічних систем

  • Методологія системного аналізу довкілля

  • Основні принципи системного аналізу

  • Етапи і послідовність системного аналізу

  • Методика проведення системного аналізу

  • Методи системного аналізу

  • Формалізовані методи

  • Методологія побудови або ідентифікації складних систем

  • Опис системи на вербальному рівні

  • Історична форма опису системи

  • Предметна форма опису системи

  • Функціональна форма опису системи (функціональний аналіз)

  • Принципи моделювання екологічних систем і процесів

  • Класифікація моделей

  • Властивості моделей

  • Підходи до фізичного і математичного моделювання

  • Узагальнений алгоритм побудови математичної моделі

  • Формалізовані процедури системного аналізу

  • Декомпозиція та агрегація

  • Процедура декомпозиції. Алгоритм декомпозиції

  • Агрегатування

  • Частина друга. Використання теорії систем для розв'язання екологічних задач

  • Моделі екологічних систем, що описуються одним диференціальним рівнянням першого порядку. Стійкість. Метод Ляпунова

  • Моделі, що описуються системами диференціальних рівнянь другого порядку. Фазова картина системи. Визначення стійкості

  • Лінійні системи. Типи особливих точок: вузол, сідло, фокус, центр

  • Дослідження стійкості нелінійних систем за методом Ляпунова

  • Кінетичні рівняння Лотки та модель Вольтерра

  • Використання методів системного підходу та моделювання в екології

  • Детерміністські моделі

  • Стохастичні моделі

  • Екологічні тригери, автоколивання, граничні цикли
  • Динамічні моделі в екології

  • Узагальнені моделі взаємодії двох видів

  • Матричні моделі

  • Оптимізаційні моделі

  • Ігрові моделі

  • PEST- та SWOT-аналіз в управлінні екологічними системами