Оскільки всі параметридодатні, точка
розміщена в додатному квадранті фазової площини. Лінеаризація системи поблизу цієї точки дає
(5.55)
Тут
- відхилення від особливої точки на фазовій площині
,
(5.56)
Характеристичне рівняння системи (5.55)
Корені цього рівняння чисто уявні:
Таким чином, дослідження системи показує, що траєкторії поблизу особливої точки є концентричними еліпсами, а сама особлива точка – центром. Модель Вольтерра і далеко від особливої точки має замкнуті траєкторії, хоча форма цих траєкторій вже відрізняється від еліпсоїдної (рис. 5.20). Поведінка змінних у часі наведена на рис. 5.21.
Рисунок 5.20 – Фазова картина системи хижак – жертва (особлива точка типу "центр")
Рисунок 5.21 – Залежність чисельності хижакаі жертви
від часу
Як ми вже відзначали, особлива точка типу "центр" стійка, але не асимптотична. Покажемо на прикладі, у чому це полягає. Нехай коливання і
відбуваються таким чином, що відображальна точка рухається фазовою площиною по траєкторії 1 (рис. 5.20). У мить, коли точка знаходиться в положенні М, у систему ззовні додається деяка кількість особин
, така, що відображальна точка переходить стрибком із точки M у точку M'. Після цього, якщо система знову належить сама собі, коливання
вже відбуватимуться із великими амплітудами, ніж раніше, і відображальна точка рухатиметься по траєкторії 2. Це і означає, що коливання в системі нестійкі: вони назавжди змінюють свої характеристики при зовнішній дії.
На рис. 5.22 зображені експериментальні криві – коливання чисельності північноамериканського зайця і рисі в Канаді (Віллі, 1964). Ці криві побудовані на підставі даних про кількість заготовлених шкурок. Періоди коливань чисельності зайців (жертв) і рисей (хижаків) приблизно однакові і становлять близько 9-10 років. При цьому максимум чисельності зайців випереджає, як правило, максимум чисельності рисі на один рік.
Рисунок 5.22 – Криві чисельності зайців і рисі в Канаді
Ми бачимо, що форма цих експериментальних кривих менш правильна ніж теоретичних. Проте у даному випадку досить того, що модель забезпечує збіг найбільш істотних характеристик теоретичних і експериментальних кривих, тобто величин амплітуди і зсуву фаз між коливаннями чисельностей хижаків і жертв. Набагато серйозніший недолік моделі Вольтерра – це нестійкість розв'язків системи рівнянь. Дійсно, як вже йшлося раніше, будь-яка випадкова зміна чисельності того або іншого виду повинна привести, наслідуючи модель, до зміни амплітуди коливань обох видів. Природно, що в природних умовах тварини піддаються незліченній кількості таких випадкових сприйнять. Проте, як видно з експериментальних кривих, амплітуда коливань чисельності видів мало змінюється з роками.
Крім того, через "негрубість" системи Вольтерра довільна мала зміна виду правих частин рівнянь системи (5.54) приводить до зміни типу особливої точки і, отже, характеру фазових траєкторій системи. Негрубі системи взагалі не можуть бути адекватним описом природних явищ.
З метою усунення цього недоліку були запропоновані різними авторами різні модифікації системи Вольтерра. Зупинимося на моделі, що враховує самообмеження у зростанні обох популяцій. На прикладі цієї моделі наочно видно, як може змінюватися характер розв'язків при зміні параметрів системи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кінетичні рівняння Лотки та модель Вольтерра“ на сторінці 3. Приємного читання.
