Частина друга. Використання теорії систем для розв'язання екологічних задач

Теорія систем в екології

Поява у правій частині множника I/ε " 1 визначає велику величину швидкості. Наявність часової ієрархії дозволяє істотно спростити початкову модель екологічної системи, по суті, звівши завдання кінетичного опису системи до вивчення поведінки найбільш повільної стадії. У цьому сенсі найповільніша ланка буде такою, що керує, оскільки дія саме на неї, а не на швидші стадії може вплинути на швидкість проходження всього процесу. Це об'єктивна властивість екологічних систем істотно полегшує проблему моделювання. Одночасно полегшується й управління цим процесом у межах самої екологічної системи. Насправді регулювання складного багатостадійного процесу легко здійснити шляхом дії на одну його ключову стадію, наприклад зміною параметрів найповільнішої ділянки всього ланцюга. Це підвищує надійність управління складними багатостадійними екологічними процесами і в цьому сенсі є одною з важливих переваг екологічних систем.

Таким чином, хоча екологічні процеси і містять велику кількість проміжних стадій, їх кінетична поведінка регулюється порівняно невеликим числом окремих ланок, а отже, їх динамічна модель містить істотно меншу кількість рівнянь.

Практика математичного моделювання показує, що дослідження таких спрощених систем рівнянь може дати точніше уявлення порівняно з повними моделями про загальні динамічні властивості системи, особливо в тих випадках, коли не виникає необхідності знаходження точного розв'язку рівнянь, але важливо передбачити характер поведінки системи при зміні умов її функціонування. У біологічних, екологічних і хімічних системах це особливо важливо, оскільки значення їх параметрів і початкових умов, як правило, варіюють і зазвичай не бувають точно заданими, так шо надзвичайно важливо встановити залежність поведінки системи від значень її параметрів.

Одна з найважливіших властивостей відкритих екологічних систем – установлення в них стаціонарних станів на відмінність від термодинамічної рівноваги, властивої ізольованим системам. У зв'язку з цим, розглядаючи загальні динамічні характеристики та поведінку екологічної системи і відповідної кінетичної моделі, ми матимемо на увазі властивості її стаціонарних станів. А саме нас будуть цікавити такі питання: чи існують у системі стаціонарні стани, скільки їх, яка їх стійкість, як залежить стійкість від параметрів системи, як поводиться система поблизу стаціонарних стоянь, чи можливі між ними переходи?

Розглядом цих завдань займається якісна теорія диференціальних рівнянь, що і дозволяє, не розв'язуючи самих рівнянь, досліджувати зазначені закономірності поведінки системи за виглядом правих частин рівнянь (5.1): . Відзначимо, що для виконання поставленого завдання: описати властивості стаціонарних станів системи, не вдаючись до пошуків розв'язань, необхідно якимсь чином виключити з безпосереднього розгляду чинник часу. Насправді, за визначенням, у стаціонарному стані всі похідні за часом змінних у лівих частинах (5.1) перетворюються в нуль:

(5.3)

Звідси, прирівнюючи до нуля праві частини (3.1), отримаємо систему алгебраїчних рівнянь:

(5.4)

Сталі значення, яких набувають змінні при досягненні системою стаціонарного стану, є .

Звернемо увагу на те, що швидкі змінні на відміну від повільних практично весь час перебувають біля своїх стаціонарних значень. Це легко бачити з рівняння (5.2) для швидкої змінної ср. Насправді, переносячи ε > 0 у ліву частину, отримаємо

(5.5)

При

(5.6)

що збігається з алгебраїчним рівнянням для визначення стаціонарних значень . Це означає, що у разі розшарування системи на швидкі та повільні змінні зміною швидких змінних можна нехтувати, вважаючи їх сталими величинами, а всю увагу зосередити на зміні повільних змінних, що визначають вузькі місця системи.

Основний підхід якісної теорії диференціальних рівнянь полягає в тому, щоб характеризувати стан системи в цілому значеннями змінних яких вони набувають у кожен момент часу в процесі зміни відповідно до (5.1). Якщо ми відкладемо на осях прямокутних координат в η-вимірному просторі значення змінних то стан системи описуватиметься якоюсь точкою M у цьому просторі з координатами

У стаціонарному стані точка M з координатаминосить назву стаціонарної, або, як-то кажуть, точки рівноваги або точки спокою системи. Зміна стану системи зівставляється зі зміною положення точки M в n-вимірному просторі. Простір з координатаминазивається фазовим, крива, що описується в ньому точкою М, – фазовою траєкторією, а сама система (5.1) – динамічною системою. Як ми побачимо надалі, вивчення поведінки системи в такому фазовому просторі дає можливість описати загальні властивості стаціонарних станів системи і переходів між ними.

Досі наш розгляд динамічних систем був обмежений так званими системами ідеального змішування, або точковими системами.

Побудова точкової моделі є необхідним етапом при побудові моделі будь- якої системи, оскільки для опису системи в цілому, звісно, потрібно знати поведінку її частин.

Усі екологічні системи є незрівноваженими, а процеси, що проходять в них, – незворотними процесами. Саме ця обставина дозволяє живим системам використовувати потоки речовини та енергії для побудови та підтримки структурної і функціональної впорядкованості. Відповідно і математичні моделі екологічних систем мають бути істотно нелінійними моделями. Математичний опис нелінійних розподілених систем становить значні труднощі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга. Використання теорії систем для розв'язання екологічних задач“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина перша. Основи використання теорії систем в екології

  • Зв'язок теорії систем з іншими науками

  • Поняття системи

  • Властивості систем

  • Класифікація систем

  • Системний аналіз та системний підхід як методології дослідження систем

  • Складність екологічних систем

  • Закономірності функціонування екологічних систем

  • Ступені організації екосистем

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема – біосфера

  • Енергетичний баланс екологічних систем та їх продуктивність

  • Біологічна продуктивність екологічних систем

  • Екологія популяцій

  • Екологічні фактори та їх вплив на життєдіяльність організмів

  • Класифікація екологічних факторів та їх вплив на живі організми

  • Види дії екологічних чинників на організми

  • Екологічна ніша з позицій системного підходу

  • Природна динаміка та еволюція екосистем

  • Екологічна сукцесія

  • Еволюція екосистем

  • Флуктуації екосистем

  • Стійкість, стабільність та самоочищення екосистем

  • Самоочищення екологічних систем

  • Системний аналіз самоочищення біотехноценозу

  • Основні закони функціонування екологічних систем

  • Методологія системного аналізу довкілля

  • Основні принципи системного аналізу

  • Етапи і послідовність системного аналізу

  • Методика проведення системного аналізу

  • Методи системного аналізу

  • Формалізовані методи

  • Методологія побудови або ідентифікації складних систем

  • Опис системи на вербальному рівні

  • Історична форма опису системи

  • Предметна форма опису системи

  • Функціональна форма опису системи (функціональний аналіз)

  • Принципи моделювання екологічних систем і процесів

  • Класифікація моделей

  • Властивості моделей

  • Підходи до фізичного і математичного моделювання

  • Узагальнений алгоритм побудови математичної моделі

  • Формалізовані процедури системного аналізу

  • Декомпозиція та агрегація

  • Процедура декомпозиції. Алгоритм декомпозиції

  • Агрегатування

  • Частина друга. Використання теорії систем для розв'язання екологічних задач
  • Моделі екологічних систем, що описуються одним диференціальним рівнянням першого порядку. Стійкість. Метод Ляпунова

  • Моделі, що описуються системами диференціальних рівнянь другого порядку. Фазова картина системи. Визначення стійкості

  • Лінійні системи. Типи особливих точок: вузол, сідло, фокус, центр

  • Дослідження стійкості нелінійних систем за методом Ляпунова

  • Кінетичні рівняння Лотки та модель Вольтерра

  • Використання методів системного підходу та моделювання в екології

  • Детерміністські моделі

  • Стохастичні моделі

  • Екологічні тригери, автоколивання, граничні цикли

  • Динамічні моделі в екології

  • Узагальнені моделі взаємодії двох видів

  • Матричні моделі

  • Оптимізаційні моделі

  • Ігрові моделі

  • PEST- та SWOT-аналіз в управлінні екологічними системами