Поява у правій частині множника I/ε " 1 визначає велику величину швидкості. Наявність часової ієрархії дозволяє істотно спростити початкову модель екологічної системи, по суті, звівши завдання кінетичного опису системи до вивчення поведінки найбільш повільної стадії. У цьому сенсі найповільніша ланка буде такою, що керує, оскільки дія саме на неї, а не на швидші стадії може вплинути на швидкість проходження всього процесу. Це об'єктивна властивість екологічних систем істотно полегшує проблему моделювання. Одночасно полегшується й управління цим процесом у межах самої екологічної системи. Насправді регулювання складного багатостадійного процесу легко здійснити шляхом дії на одну його ключову стадію, наприклад зміною параметрів найповільнішої ділянки всього ланцюга. Це підвищує надійність управління складними багатостадійними екологічними процесами і в цьому сенсі є одною з важливих переваг екологічних систем.
Таким чином, хоча екологічні процеси і містять велику кількість проміжних стадій, їх кінетична поведінка регулюється порівняно невеликим числом окремих ланок, а отже, їх динамічна модель містить істотно меншу кількість рівнянь.
Практика математичного моделювання показує, що дослідження таких спрощених систем рівнянь може дати точніше уявлення порівняно з повними моделями про загальні динамічні властивості системи, особливо в тих випадках, коли не виникає необхідності знаходження точного розв'язку рівнянь, але важливо передбачити характер поведінки системи при зміні умов її функціонування. У біологічних, екологічних і хімічних системах це особливо важливо, оскільки значення їх параметрів і початкових умов, як правило, варіюють і зазвичай не бувають точно заданими, так шо надзвичайно важливо встановити залежність поведінки системи від значень її параметрів.
Одна з найважливіших властивостей відкритих екологічних систем – установлення в них стаціонарних станів на відмінність від термодинамічної рівноваги, властивої ізольованим системам. У зв'язку з цим, розглядаючи загальні динамічні характеристики та поведінку екологічної системи і відповідної кінетичної моделі, ми матимемо на увазі властивості її стаціонарних станів. А саме нас будуть цікавити такі питання: чи існують у системі стаціонарні стани, скільки їх, яка їх стійкість, як залежить стійкість від параметрів системи, як поводиться система поблизу стаціонарних стоянь, чи можливі між ними переходи?
Розглядом цих завдань займається якісна теорія диференціальних рівнянь, що і дозволяє, не розв'язуючи самих рівнянь, досліджувати зазначені закономірності поведінки системи за виглядом правих частин рівнянь (5.1): . Відзначимо, що для виконання поставленого завдання: описати властивості стаціонарних станів системи, не вдаючись до пошуків розв'язань
, необхідно якимсь чином виключити з безпосереднього розгляду чинник часу. Насправді, за визначенням, у стаціонарному стані всі похідні за часом змінних
у лівих частинах (5.1) перетворюються в нуль:
(5.3)
Звідси, прирівнюючи до нуля праві частини (3.1), отримаємо систему алгебраїчних рівнянь:
(5.4)
Сталі значення, яких набувають змінні при досягненні системою стаціонарного стану, є
.
Звернемо увагу на те, що швидкі змінні на відміну від повільних практично весь час перебувають біля своїх стаціонарних значень. Це легко бачити з рівняння (5.2) для швидкої змінної ср. Насправді, переносячи ε > 0 у ліву частину, отримаємо
(5.5)
При
(5.6)
що збігається з алгебраїчним рівнянням для визначення стаціонарних значень . Це означає, що у разі розшарування системи на швидкі та повільні змінні зміною швидких змінних можна нехтувати, вважаючи їх сталими величинами, а всю увагу зосередити на зміні повільних змінних, що визначають вузькі місця системи.
Основний підхід якісної теорії диференціальних рівнянь полягає в тому, щоб характеризувати стан системи в цілому значеннями змінних яких вони набувають у кожен момент часу в процесі зміни відповідно до (5.1). Якщо ми відкладемо на осях прямокутних координат в η-вимірному просторі значення змінних
то стан системи описуватиметься якоюсь точкою M у цьому просторі з координатами
У стаціонарному стані точка M з координатаминосить назву стаціонарної, або, як-то кажуть, точки рівноваги або точки спокою системи. Зміна стану системи зівставляється зі зміною положення точки M в n-вимірному просторі. Простір з координатами
називається фазовим, крива, що описується в ньому точкою М, – фазовою траєкторією, а сама система (5.1) – динамічною системою. Як ми побачимо надалі, вивчення поведінки системи в такому фазовому просторі дає можливість описати загальні властивості стаціонарних станів системи і переходів між ними.
Досі наш розгляд динамічних систем був обмежений так званими системами ідеального змішування, або точковими системами.
Побудова точкової моделі є необхідним етапом при побудові моделі будь- якої системи, оскільки для опису системи в цілому, звісно, потрібно знати поведінку її частин.
Усі екологічні системи є незрівноваженими, а процеси, що проходять в них, – незворотними процесами. Саме ця обставина дозволяє живим системам використовувати потоки речовини та енергії для побудови та підтримки структурної і функціональної впорядкованості. Відповідно і математичні моделі екологічних систем мають бути істотно нелінійними моделями. Математичний опис нелінійних розподілених систем становить значні труднощі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга. Використання теорії систем для розв'язання екологічних задач“ на сторінці 2. Приємного читання.
