• біосфера Землі як система розвивається за рахунок внутрішніх і космічних ресурсів.
Закон зменшення енерговіддачі у природокористуванні: процес одержання з природних систем корисної продукції, із часом (в історичному аспекті) на її виготовлення в середньому витрачається дедалі більше енергії (зростають енергетичні витрати на одну людину).
Зростання енергетичних витрат не може бути нескінченним. Його необхідно розраховувати, гармонізуючи стосунки людини з природою.
Закон сукупної дії природних факторів (закон Мітчерліха – Тінемана – Бауле): обсяг урожаю залежить не від окремого, навіть лімітуючого фактора, а від всієї сукупності екологічних факторів одночасно.
Частку кожного фактора в сукупній дії можна визначити. Закон набуває чинності, коли вплив монотонний і максимально виявляється кожний фактор за незмінності інших у тій сукупності, що розглядається.
Закон ґрунтостомлення (зниження родючості): поступове зниженні: природної родючості ґрунтів відбувається через тривале їх використання t порушення природних процесів ґрунтоутворення, а також унаслідок тривалого вирощування монокультур, унаслідок накопичення токсичних речовин, що виділяються рослинами, залишків пестицидів і мінеральних добрив.
Закон фізико-хімічиої єдності живої речовини (сформульований В. 1. Вернадський): уся жива речовина Землі має єдину фізико-хімічну природу.
Із цього випливає, що шкідливе для однієї частини живої речовини шкодить й іншій її частині, лише різною мірою. Через наявність у будь-якій популяції стійких до фізико-хімічного впливу видів швидкість відбору за витривалістю популяцій до шкідливого агента прямо пропорційна швидкості розмноження організмів і чергування поколінь. Унаслідок цього тривале використання пестицидів є екологічно недопустимим, оскільки шкідники, які розмножуються значно швидше, пристосовуються та виживають, а обсяги хімічних забруднень доводиться дедалі збільшувати.
Закон екологічної кореляції: в екосистемі, як і в будь-якій іншій, всі види живої речовини та абіотичні екологічні компоненти функціонально відповідають один одному, випадіння однієї частини системи неминуче призводить до вимикання пов'язаних із нею інших частин екосистеми і функціональних змін.
Відомі також чотири закони екології американського вченого Б. Коммонера:
• усе пов'язане з усім;
• усе мусить кудись діватися;
• природа знає краще;
• нішо не лається даремно.
Перший закон Б. Коммонера, на думку М. Реймерса, близький за змістам до закону внутрішньої динамічної рівноваги, другий – до цього самого закон) та закону розвитку природної системи за рахунок довкілля, третій – застеріг" людство від самовпевненості, четвертий – знову стосується проблем, що узагальнюють закон внутрішньої динамічної рівноваги, закони константності й розвитку природної системи. Згідно з четвертим законом Б. Коммонера ми повинні повертати природі тс, що беремо від неї, інакше катастрофа неминуча
У 1991-1993 pp. відомий американський еколог Д. Чірас дійшов висновку, шо Природа існує вічно (з точки зору людини) і чинить опір деградації завдяки дії чотирьох екологічних законів:
• рециклічності або повторного багаторазового використання найважливіших речовин;
• постійного відновлення ресурсів;
• консервативного споживання (коли живі істоти споживають лише те й у тій кількості, що їм необхідно: не більше і не менше);
• популяційного контролю (природа не допускає "вибухового" росту популяцій, регулюючи кількісний склад того чи іншого виду шляхом створення відповідних умов для його існування й розмноження).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні закони функціонування екологічних систем“ на сторінці 3. Приємного читання.
