Між розподілом біомас планктонної і донної плівок життя у відкритому океані існує тісна кореляційна залежність: акваторіям із високою продуктивністю планктону відповідають ділянки з підвищеною біомасою бенталі.
Для забезпечення екологічної рівноваги всієї біосфери ці плівки і згущування життя в океані відіграють ключову роль. Жива речовина океану робить свій внесок не лише в продукування біомаси, а й у підтримання газового складу атмосфери, регулювання хімічного складу океанічних вод, процесів утворення осадових гірських порід, формування берегів і підводного рельєфу.
Океан неоднорідний і за фізико-географічними умовами. Елементи його структури, що відрізняються за характером природних процесів, розділяють так звані активні граничні поверхні, що є водночас областями біологічних процесів, що бурхливо проходять: контакт поверхневої товщі океану з атмосферою; контакт океану із сушею (морські мілководдя, шельф); контакт океану із дном.
Єдність океану підтримується цілісністю його екологічної системи. Океан заповнений життям від поверхні до максимальних глибин. Проте весь процес біологічного кругообігу починається у верхньому, освітлюваному Сонцем шарі води. Головним виробником первинної біологічної продукції в океані є фітопланктон – мікроскопічні водорості (продуценти), що плавають у товщі фітопланктоном, різних хижаків, що поїдають свої жертви, детрітофагів і мікроорганізмів-редуцентів (рис. 2.19). У ланцюжку харчових зв'язків приріст біомаси кожного подальшої ланки приблизно в 10 разів менший, ніж попередньої (рис. 2.20).
Рисунок 2.19 – Екологічна система океану. Стрілками показані трофічні зв'язки, кругообіг речовини та енергії (за П. Дювіньо і М. Танг)
Одна з особливостей техногенезу – активне розсіяння металів, саме тому сьогодні відбувається інтенсивна "металізація" загального фону геохімічного середовища. Більше 30 хімічних елементів небезпечні для морських організмів і людини, причому велику частину становлять перехідні й важкі метали. Багато з них біофільні, тобто морські організми накопичують їх у своїх тканинах, у концентраціях, що у десятки, сотні тисяч разів перевищують вміст металів у морській воді.
Небезпека полягає в тому, що вміст важких металів та отрутохімікатів збільшується з просуванням по трофічному ланцюжку. В 1 кг великої хижої риби їх міститься приблизно стільки ж, скільки їх сконцентровано в 10 000 кг фітопланктону. Порівняно з пірамідою біомас піраміда вмісту важких металів та отрутохімікатів в екосистемі виявляється перевернутою (див. рис. 2.20).
Ця закономірність накопичення забруднювальних речовин і екотоксикантів спостерігається і в наземних системах.
Рисунок 2.20 – Піраміда чисел в екосистемі океану (за G. М. Woodwell): а – піраміда біомас; б – перевернута піраміда концентрації забруднювальних речовин (ДДТ) у ланках харчового ланцюга
Біологічна продуктивність екологічних систем
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Енергетичний баланс екологічних систем та їх продуктивність“ на сторінці 4. Приємного читання.
