Роль води як фактора міграції речовин полягає не лише в її мобільності в екосистемі. У її водному середовищі відбувається переважна більшість хімічних реакцій. Потік води у вертикальному профілі геосистеми супроводжується процесами розчинення, видужування, іонного обміну, адсорбції, внаслідок чого хімічні елементи та сполуки певних геомас переходять до водного розчину й далі переміщаються з ним (рис. 2.J7). Внаслідок випаровування вологи, кристалізації, сорбції та інших гідрогенних процесів з водного розчину випадають мінеральні речовини, акумулюючись у певних геомасах або геогоризонтах. Нарешті, практично лише з водним розчином мінеральні речовини з фунту можуть потрапити до рослин і далі взяти участь у біогенній міграції по трофічній сітці геосистеми.
Рисунок 2.17 – Схема потоків вологи в геосистемі
Фізико-хімічні, термодинамічні та інші умови геогоризонту, крізь який проходить потік водного розчину, визначають ступінь рухомості кожного з хімічних елементів та їх сполук. Практично в усіх геосистемах у вертикальній структурі виділяються суміжні геогоризонти, що значно відрізняються один від одного за дими умовами. Тут різко змінюються умови міграції різних речовин – одні з них випадають із розчину і концентруються, інші мігрують менш інтенсивно і накопичуються частково, треті не реагують на зміну умов міграції, В геохімії ландшафту місця, де різка зміна умов міграції призводить до накопичення елементів, називаються ландшафтно-геохімічними бар'єрами (термін увів О. І. Перельман). Залежно від параметрів, значення яких різко змінюються на бар'єрі, виділяють їх різні типи. При цьому на кожному з типів бар'єрів накопичується характерна асоціація хімічних елементів (табл. Б. 5, додаток Б). У різних геосистемах кількість та склад ландшафтно-геохімічних бар'єрів неоднакові. Так, у лісових геосистемах України переважають кислі и глейові бар'єри, степових – лужні, випаровувальні та ін.
Із ландшафтно-екологічної точки зору, крім типу бар'єра, важливо враховувати і його місцеположення у вертикальній структурі геосистеми. Так, бар'єри, розміщені в ґрунті нижче його кореневмісного шару, в екологічному плані можуть відігравати позитивну роль – токсичні елементи, що тут накопичуються, рослинами споживатися не можуть, і водночас цей бар'єр перешкоджає досягненню токсичними елементами ґрунтових вод, лімітуючи їх забруднення. Такий бар'єр виконує функцію консерватора ("кладовища") забруднень у геосистемі. Натомість бар'єри, розташовані у межах кореневмісного шару ґрунту, можуть бути вкрай небезпечними для рослин.
Напрямок гідрогенних потоків речовин у геосистемі відповідає напрямку потоку вологи. За переважання низхідних потоків води речовини можуть виноситися за межі ґрунту і досягати рівня ґрунтових вод. Унаслідок цього розсолюються ґрунти, підвищується мінералізація ґрунтових вод, а при інтенсивних потоках вологи в піщаних ґрунтах зростає дефіцит поживних речовин. Проте частіше хімічні елементи накопичуються на бар'єрах у педогеогоризонтах та в зоні аерації. При висхідних потоках води внаслідок фізичного випаровування ґрунтових вод вміст солей у ґрунті та підґрунті зростає, що призводить до засолення геосистем.
Важливим фактором міграції речовин в екосистемі є життєдіяльність рослин. Встановлено, що практично всі хімічні елементи, що містяться в географічній оболонці, необхідні рослинам і споживаються ними. З них незамінні лише деякі: N, Р, К, S, Са, Mg (макроелементи – споживаються у великих кількостях) та Fe, Мл, Zn, Cu, Мо, В та Cl (мікроелементи – споживаються у менших кількостях).
Із атмосфери надземні органи рослин засвоюють мінеральні речовини в дуже незначних кількостях, а основна їх маса поглинається з ґрунту. Корінь одержує мінеральні речовини шляхом: поглинання іонів з ґрунтового розчину; обмінного поглинання сорбованих іонів (віддає іони Н+ та НСO03-, а замість них отримує іони поживних солей); розчинення зв'язаних запасів мінеральних речовин (виділяючи органічні кислоти, корінь вивільняє з хімічно зв'язаного стану елементи, зокрема важкі метали, і потім легко поглинає їх). Потрапивши до кореня, іони переносяться до інших органів рослин. Це перенесення потребує витрат енергії, джерелом якої є дихання рослин, тому інтенсивність поглинання ними мінеральних речовин визначається едафічними факторами дихання (оптимальним температурним режимом, освітленістю, співвідношенням між вологістю та аерацією ґрунту тощо).
Із розрахунків мас хімічних елементів, які щорічно залучаються до техногенних потоків, відомо, що з 60-х років XX ст. геохімічна діяльність людини за потужністю не поступається природним процесам. За рахунок цієї діяльності поверхня суші щорічно збагачується на мільйони тонн Р, Ті, Си, Μη, Zn, Pb та інших елементів, на десятки тисяч тонн Rb, Н, Zr. Основні джерела надходження забруднень до геосистем – атмосфера, внесення добрив та обробка агрогеосистем пестицидами та отрутохімікатами, забруднені підземні води, захоронені в ґрунті та породах зони аерації техногенні речовини, зрошення стічними та забрудненими річковими водами.
Потрапляючи до атмосфери, забруднювальні речовини (це 90 % газів і 10 % твердих частинок) досить швидко розсіюються. Середня тривалість знаходження газів у тропосфері становить 2-4 місяці, аерозолів – 4 місяці біля тропосфери, 1 місяць у верхньому та 6-10 діб у нижньому шарах тропосфери. Ці дані потрібно розглядати як орієнтовні, оскільки тривалість перебування викидів в атмосферу визначається багатьма метеорологічними умовами, що дуже мінливі в просторі й часі. Атмосферні забруднення можуть проникати в рослини внаслідок їх газообміну, осаду на поверхні листя та пагонах. За тривалої дії навіть невисоких концентрацій забруднень у рослин виникають хронічні пошкодження (депрегія фотосинтезу, порушення росту, відмирання клітин тощо). Різні рослини неоднаково реагують на атмосферні забруднення. Найбільш чутливі до ник лишайники, з дерев – ялина (до дії HF, SO2, НС1), сосна (до HF, NH3 SO2), горіх (HF, NH3). Стійкими вважаються туя, деякі види дубів, кленів, граб.
Чутливість рослин до атмосферних забруднень залежить від едафічних факторів. Установлені такі основні закономірності: температура – з її підвищенням чутливість рослин дещо зростає; вологість повітря – в діапазоні 30-60 % чутливість рослин зростає слабо, понад 60 % – різко; вологість ґрунту- чим вологіший ґрунт, тим чутливість більша, проте сукулентні галофіти на цей параметр практично не реагують; наявність поживних елементів у ґрунті – рослинність бідних, особливо піщаних ґрунтів чутлива до атмосферних забруднень, чим вищий у ґрунті вміст N, Р, К та СаСO3, тим чутливість менша; за нестачі в ґрунті певного елемента стійкість рослин до атмосферного забруднення менша.
Потрапляючи на поверхню ґрунту, забруднювальні речовини включаються у вертикальні потоки і при цьому можуть значно трансформувати їх налагоджений механізм. Це пов'язано з тим, що багато забруднювальних речовин здатні руйнувати деякі важливі ландшафтно-геохімічні бар'єри, створювати нові, змінювати тип тих, що були раніше, внаслідок зміни кислотно-лужних або окисно-відновних властивостей ґрунту змінювати і швидкість міграції різних речовин. Проходячи крізь Грунт, забруднені води можуть частково або й повністю очищуватися, проте сам ґрунт при цьому забруднюється. Хімізм цього забруднення та вертикальний розподіл акумульованих речовин залежать від типу ландшафтно-геохімічних бар'єрів та їх місцеположення в геосистемі.
Будь-яку забруднювальну речовину, що потрапила до ґрунту, можуть поглинати живі організми. З рослин-автотрофів, що акумулюють забруднювальні речовини, починається забруднення всієї трофічної сітки геосистеми. Накопичення токсичних речовин у живих організмах збільшується з кожним наступним трофічним рівнем). Тому навіть незначна концентрація забруднювальних речовин у рослинах може викликати токсикацію тварин вищих трофічних рівнів.
Завдяки живим організмам забруднення залучається до кругообігу мінеральних речовин, і виведення їх з геосистеми ускладнюється. Однак геосистеми мають певні механізми, що дозволяють їм знешкодити забруднення або вивести їх з кругообігу та з геосистеми взагалі. Сукупність цих механізмів називається самоочищенням геосистем.
Самоочищення геосистем може реалізовуватись у трьох групах процесів: винесення забруднень за межі геосистем ґрунтовими водами, вітром та з урожаєм; зв'язуванням забруднень у важкодоступні (зокрема нерозчинні) форми, так що їх споживання живими організмами стає практично неможливим; розкладання токсичних речовин на сполуки та елементи, які не є небезпечними для живих організмів.
Як умовну форму самоочищення геосистеми можна також вважати концентрацію забруднень на ландшафтно-геохімічних бар'єрах, що розташовані між ґрунтовим профілем та капілярною каймою ґрунтових вод (у так званому "мертвому горизонті"). Тут забруднювальні речовини можуть накопичуватися в легкорозчинній формі й у значних кількостях, але при цьому вони нешкідливі ні для рослин, ні для ґрунтових вод. Для коренів рослин забруднювальні речовини недосяжні, а проникнення їх до ґрунтових вод блокується ландшафтно-геохімічним бар'єром та (або) непромивним водним режимом геосистеми.
У водних екосистемах, особливо океанічних, процеси накопичення та передачі енергії мають свої структурно-функціональні особливості. Так, життя розподілене в океані дуже нерівномірно. Ще В. І. Вернадський виділяв дві форми концентрації живої речовини: життєві плівки та згущення життя. Життєві плівки охоплюють поверхню і дно океану. На межі газоподібного і рідкого середовищ розташовується планктонна плівка життя, на межі рідкого і твердого середовищ – донна. Згущення життя В. І. Вернадський розділяв на три типи: прибережні, саргасові, рифові. Пізніше були відкриті ще два типи: апвелінгові і гідротермальні рифтові (рис. 2.18). Решта частини океаносфери є зоною розрідження живої речовини.
Рисунок 2.18 – Плівки і згущення життя в Світовому океані, за А. В. Лапо:
1 – планктонна плівка життя; II–донна плівка життя; Ш – згущення життя: 1 – прибережне; 2 – саргасове; 3 – рифове; 4 – апвелінгове; 5 – гідротермальне рифове; IV – апвелінг; А – область розрідження живої речовини
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Енергетичний баланс екологічних систем та їх продуктивність“ на сторінці 3. Приємного читання.
