Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

Основи екології

Діоксини є найнебезпечнішими із забруднювачів довкілля, що виробляються людиною. їх об'єднують у дві групи хлоровмісних сполук на основі дибензодіоксину і дибензофурану. Діоксини - надзвичайно стійкі речовини. Вони активно нагромаджуються у довкіллі, переносяться повітряними потоками на великі відстані, становлять загрозу для водойм планети і всього людства. Наприклад, у Балтиці (у воді, донних осадах, рибі) міститься близько 10 г діоксинів, проте вже зараз це є граничною нормою для населення Швеції на 50 років. Для виявлення діоксинів потрібне застосування чутливої аналітичної техніки.

Мідєвмісні фунгіциди. Найвідомішими пестицидами цієї групи є бордоська рідина та мідний купорос з діючою речовиною - сульфатом міді. Мідєвмісні препарати, як і ртуть, із часом не втрачають своєї токсичності, вони накопичуються у ґрунті, частково - у винограді і можуть потрапити в організм людини. Мідь спричинює загальне отруєння, у разі якого з'являються металевий присмак у роті, слинотеча, блювання. За великих концентрацій посилюється розпад еритроцитів і виникають симптоми жовтяниці, ймовірним стає летальний кінець. Перша допомога в разі отруєння міддю полягає у негайному промиванні шлунка розчином перманганату калію. Потім потерпілому треба дати молоко, активоване вугілля.

Загалом отруєння пестицидами і продуктами їх трансформації в екосистемах належать до основних проявів зворотного впливу антропогенних факторів на людину. У сукупності інсектициди і гербіциди є сильними "наркотиками" для екосистем, адже вони модифікують функції життєво важливих ланок ланцюгів живлення - консументів і продуцентів. Тобто застосування цих речовин може відбуватися лише під керівництвом кваліфікованих спеціалістів, які мають офіційні посвідчення, подібно до того, як це заведено з лікарськими препаратами, що використовуються для лікування людей.

Крім пестицидів, до основних забруднювачів природного середовища належать також мінеральні добрива. Сьогодні промисловість випускає кілька сотень найменувань азотних, фосфатних, калійних і комбінованих добрив. Щороку в ґрунти вносяться десятки мільйонів тонн добрив. Рослини засвоюють лише близько 40 % цієї маси, решта потрапляє у водойми і забруднює їх. Питна вода, забруднена мінеральними добривами (насамперед, азотними), стала звичайним явищем у багатьох регіонах світу. Крім того, через надмірні концентрації добрив у ґрунті вони у надмірних кількостях нагромаджуються в рослинах і потрапляють до нашого столу.

Діючими речовинами багатьох азотних добрив є нітратні та нітритні сполуки, які становлять реальну загрозу здоров'ю і життю людини. Нітрати взаємодіють з гемоглобіном, переводячи його у форму, не здатну зв'язувати кисень. Летальна доза нітратів для людини - близько 2,5 г. Гостре отруєння, що супроводжується нудотою, проносом, синюшністю шкіри, болем у грудях, настає за концентрації нітратів близько 1 г на 1 л питної води або на 1 кг їжі. Легке отруєння, що проявляється у кволості і загальній депресії, настає за концентрації від 300 мг/л у дорослих і від 100 мг/л - у дітей.

Третє місце після отруєнь пестицидами і нітратами посідають важкі метали - ртуть, свинець, цинк, манган, хром, нікель, які використовуються людиною з давніх часів. Наприклад, у 1953 р. ртуттю отруїлися більше 200 жителів японського містечка Мінамата, 52 з них померли. Як з'ясувалося, причиною масового отруєння стало споживання крабів, у тканинах яких містилося багато ртуті. У крабах вона нагромаджувалася в результаті скидання у затоку забруднених стоків хімічного заводу, на якому хлорна ртуть застосовувалась як каталізатор. При цьому концентрація ртуті в нирках померлих людей була у 6 разів вищою, ніж в організмах крабів. Таким чином було виявлено кумулятивні властивості важких металів.

Також у XX ст. було відкрито хвороби, спричинені отруєнням свинцем (так званий сатурнізм). У хворих на сатурнізм з'являються кволість, апатія, порушується пам'ять, відбувається прогресуюча фізична і розумова деградація. Непрямі відомості про це захворювання сягають часів, коли із свинцю виготовляли водопровідні труби. Такий водопровід діяв, наприклад, у Давньому Римі, коли тривалість життя римських патриціїв не перевищувала 25 років.

І хоч сьогодні майже ніде у світі немає свинцевих водопроводів, кількість випадків захворювань на сатурнізм зростає, адже свинець викидається в атмосферу під час згоряння бензину в автомобільних двигунах. У стометровій смузі навколо шосе вміст свинцю становить 100-150 мкг на 1 кг ґрунту, тоді як нормальним вважається його середній вміст у літосфері до 10 мкг/кг. Свинець потрапляє у довкілля під час видобування свинцевих руд. В Україні, наприклад, велика кількість свинцю забруднила ґрунти і водойми, а потім надійшла у ланцюги живлення під час ліквідації аварії на Чорнобильській АБО. Сучасне забруднення біосфери свинцем підтверджує такий факт: вміст свинцю в кістках первісної людини становив лише 2 мг, тоді як у сучасної людини - 100-200 мг. Саме свинець, що надходить у повітря у вигляді аерозолю, є причиною виникнення протоплазматичної отрути, яка денатурує білки, що у свою чергу викликає порушення ферментативної активності. Він же знижує кількість гемоглобіну та руйнує еритроцити.

Інші важкі метали, подібно до ртуті і свинцю, також мають загальну токсичну дію та уражають насамперед нервову систему. Усі вони здатні нагромаджуватися в організмі людини, мають пролонговану дію і вилучаються з кругообігу тільки після їх вимивання у Світовий океан та поховання у його донних відкладах.

Сьогодні постійними супутниками людини стали сильнодійні отруйні промислові речовини (СДОР) та дими. Отруєння цими речовинами багатьох людей виникає внаслідок пошкодження сховищ, пожеж, вибухів, аварійних викидів підприємств, катастроф на морському і залізничному транспорті у різних регіонах світу. За даними Всесвітнього центру лікування отруєнь, найчастіше спостерігаються отруєння хлором, аміаком, випарами різних кислот, сірководнем, сумішшю вуглеводнів і меркаптанів. Унаслідок отруєння хлором розвиваються астматичний бронхіт, токсичний набряк легенів, а за великих його концентрацій відбуваються хімічний опік легень, спазм голосових зв'язок, може настати смерть. Отруєння аміаком спричинює ларингіт, трахеїт, трахеобронхіт; у разі великих його концентрацій наслідки такі самі, як і при сильному отруєнні хлором. Легкі отруєння парами кислот (сірчаної, хлорної, азотної, оцтової та ін.) призводять до ураження дихальних шляхів, викликають опіки шкіри та сприяють розвиткові її хвороб; за високих концентрацій імовірний летальний кінець.

Отруєння кислотами можуть спричинятися смогами. Наприклад, NO3, що потрапляє в атмосферу з димогазовими промисловими викидами, взаємодіючи з водяною парою, вуглекислим газом і киснем, утворює азотну кислоту, альдегіди, специфічні нітратні сполуки, які осідають на землю у вигляді смогу. Всесвітньо-відомі лондонські смоги, які утворювалися взимку внаслідок спалювання вугілля з високим вмістом сірки. Сірчистий газ після взаємодії з водяною парою осідав разом з пиловими частинками на місто, утворюючи сірий туман. Наслідком були численні випадки хронічних захворювань дихальних шляхів. Нині Лондон позбувся цієї характерної ознаки. Проте промислові смоги можна часто спостерігати над індустріальними центрами України - Дніпродзержинськом, Кривим Рогом, Маріуполем, Донецьком та ін.

Ще одним небезпечним джерелом СДОР є викиди автомобільних газів. Набір отруйних речовин у них дуже різноманітний: чадний газ, тетраетилсвинець, оксиди азоту та сірки, альдегіди, бензопірен тощо - загалом майже 200 найменувань. Систематичний вплив вихлопних газів на людину підвищує частоту захворювань на бронхіт, гострі респіраторні інфекції, пневмонію, рак. Наприклад, у Японії близько 12 % усіх хвороб пов'язані із забрудненням повітря автомобілями.

Джерелом постійного шкідливого впливу на здоров'я людини є також будівельні матеріали і побутова хімія. Будівельні матеріали, лаки, фарби, органічні розчинники, синтетичні мийні засоби, дезодоранти, зволожувачі повітря, аерозолі, численні полімери - все це відображається на рівні захворюваності людських популяцій. Серед речовин, які виділяються будівельними матеріалами, найбільшу загрозу становлять формальдегід та азбестові мікрочастинки. Формальдегід потрапляє у повітря переважно з деревостружкових і деревоволокнистих плит, які широко використовуються у виробництві меблів та оформленні приміщень. ГДК формальдегіду у повітрі становить ОД-0,12 мг/м8. Проте концентрація його у повітрі сучасних квартир у середньому становить близько 0,5 мг/м3, а в окремих випадках досягає 3 мг/м3. Формальдегід викликає кон'юнктивіти, запалення шкіри, захворювання органів дихання, має певні канцерогенні властивості. Азбест застосовується як ізоляційний і протипожежний матеріал, що входить до складу азбоцементних труб. У вигляді мікрочастинок (діаметром близько 5 мкм) він потрапляє у повітря, а далі - у легені, спричинюючи низку захворювань, у тому числі онкологічних.

Різноманітні органічні розчинники, лаки й фарби, дезодоранти та аерозолі мають слабкі і середні канцерогенні властивості, здатні викликати алергічні реакції, подразнення слизових оболонок, захворювання дихальних шляхів, печінки і нирок, нервові розлади (особливо це стосується деяких розчинників і зволожувачів повітря). Навіть із хлорованої гарячої води у невеликих кількостях виділяється канцероген хлороформ, а з пластмасових виробів і штучних килимових покриттів - токсичні для внутрішніх органів стирени. Тому дедалі популярнішими стають будівельні матеріали і побутові речовини, виготовлені з природної сировини.

Шумове забруднення. Про шкідливий вплив шуму на здоров'я людини було відомо давно. Ще у XVI ст. німецький лікар Парацельс вважав, що саме шум спричинює глухоту і головний біль у шахтарів, мірошників і карбувальників. За час існування воєн, стало відомо, що масові бойові крики або барабанний бій пригнічують противника. Сирени літаків-штурмовиків та пікірувальних бомбардувальників викликають страх. Цьому знайдено пояснення: гучні звуки збуджують людину, сприяють надходженню в кров великої кількості гормонів, зокрема адреналіну, внаслідок чого виникає відчуття небезпеки, страху. Сьогодні рівень шуму у великих містах зріс, порівняно з XIX ст., у десятки, сотні і навіть тисячі разів. До джерел шуму належать усі види транспорту, промислові об'єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори та радіоприймачі, музичні інструменти, скупчення людей тощо.

Радіація, Протягом усієї своєї історії людина, як і біосфера в цілому, зазнавала впливу радіоактивного випромінювання, що надходило з Космосу та від радіоактивних ізотопів, розсіяних у літосфері, гідросфері й атмосфері. Це випромінювання становило природний радіаційний фон і сприяло еволюційному процесу, адже забезпечувало стійкий незначний фон мутацій, що у свою чергу збільшувало генетичну різноманітність популяцій і давало матеріал для природного добору. Проте із середини XX ст. людина почала інтенсивно освоювати атомну енергію. З'явилися атомна зброя, атомні електростанції, дослідні і лікувальні радіоактивні препарати та пристрої. У результаті випробувань і застосування ядерної зброї, аварій на АЕС (тільки на момент аварії на Чорнобильській атомній станції у світі їх уже сталося більш як 200), порушень гігієнічних вимог поводження з радіоактивними речовинами тощо дози опромінення на планеті та в її окремих регіонах почали стрімко зростати.

Найактивнішу участь у процесах метаболізму серед радіоактивних речовин беруть стронцій-90 (908г), цезій-137 (1*тСв), йод-131 (181І). Саме вони стали головними забруднювачами навколишнього середовища після аварії на ЧАЕС. Ці елементи потрапляють в організм з пилюкою, водою, деякою мірою їм притаманні кумулятивні властивості і здатність накопичуватися у трофічних ланцюгах. У людини радіоактивний йод концентрується в щитовидній залозі, цезій - у печінці, стронцій - у кістках. Йод-131 спричинює сильне, але короткочасне опромінення (він має короткий період напіврозпаду і відносно швидко виводиться з організму). Стронцій і цезій, період напіврозпаду яких становить тисячі років, викликають опромінення протягом усього життя людини.

Іонізуюче випромінювання має високу біологічну активність. Воно негативно впливає на живу речовину біосфери, у тому числі й на людину, а у разі великих доз призводить до смерті. Іонізуюче випромінювання може діяти двояко. По-перше, воно вражає носіїв спадковості - молекули ДНК, спричинюючи хромосомні та генні мутації, наслідки яких виявляються відразу або через кілька поколінь. По-друге, іонізуюче випромінювання здатне уражати клітини і тканини та викликати соматичні порушення, що проявляються в опіках, катаракті, зниженні імунітету, ненормальному перебігу вагітності, розвитку злоякісних пухлин різних органів.

Тепер доведено, що не буває нешкідливих доз радіації: ймовірність захворювань зростає прямо пропорційно поглинутій дозі опромінення. Радіація за своєю природою шкідлива для життя. Малі дози опромінення можуть спровокувати ще до кінця не встановлені зміни в клітинах живого організму, які призводять до раку або генетичних ушкоджень. За великих доз радіація може руйнувати клітини, пошкоджувати тканини органів та спричиняти швидку загибель організму.

Ушкодження, викликані великими дозами опромінення, виявляються протягом кількох годин або днів. Ракові ж захворювання, викликані радіацією, з'являються через багато років після опромінення, як правило, не раніше, ніж через один-два десятиліття. А вроджені пороки та інші спадкові хвороби, викликані ушкодженням генетичного апарату, відчутні лише у наступному поколінні: це діти, онуки та більш віддалені нащадки індивідуума, який зазнав опромінення. Людина, що відчула вплив радіації, не обов'язково повинна захворіти на рак або стати носієм спадкових хвороб; проте вірогідність або ризик таких наслідків у неї вищі, ніж у людини, яка не отримувала опромінення. І ризик цей тим більший, чим вищою була доза опромінення. Якщо доза дуже велика, то людина може загинути.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми

  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини
  • ПІСЛЯМОВА