У пасивній сонячній системі сама конструкція будівлі виконує роль колектора сонячної радіації. Це визначення відповідає більшості найбільш простих систем, де тепло зберігається в будівлі завдяки його стінам, стелям або підлозі. Є також системи, де передбачені спеціальні елементи для накопичення тепла, вмонтовані у конструкцію будівлі (наприклад, ящики з камінням або заповнені водою баки). Пасивні "сонячні будівлі" - ідеальне місце для життя, оскільки відчувається тісніший зв'язок з природою, є багато природного світла, що відповідно впливає на економію електроенергії.
Історично склалося так, що на проектування будівель впливали місцеві кліматичні умови і доступність будівельних матеріалів. У 100 р. н. е. історик Пліній Молодший побудував літній будиночок в Північній Італії, вікна якого в одній з кімнат були з тонкої слюди. Кімната була тепліша за інші і для обігріву потребувала менше дров. У римських лазнях І-IV ст. н. е. спеціально встановлювали великі вікна, що виходили на південь, для надходження більшої кількості сонячного тепла.
Через перебої з електроенергією під час Другої світової війни і до кінця 1947 р. у Сполучених Штатах будівлі, що пасивно використовували сонячну енергію, мали такий величезний попит, що Libbey-Owens-Ford Glass Company видала книгу "Ваш сонячний будинок", у якій було представлено 49 кращих проектів сонячних будівель. У середині 50-х років XX ст. архітектор Ф. Брайдджерс розробив першу у світі пасивну "сонячну будівлю" для офісного приміщення. Встановлена у ньому сонячна система для забезпечення гарячого водопостачання з того часу працює безперебійно. Сама ж будівля "Брайдджерс-пекстон" занесена в національний історичний реєстр країни як перша у світі офісна будівля, що обігрівається за допомогою енергії Сонця.
Ефективність будь-якої пасивної системи залежить від типу вікон. Скло або інші прозорі матеріали пропускають короткі і затримують довгі хвилі теплового випромінювання усередині приміщення. Вікна регулюють енергетичний потік двома основними способами: взимку вони забезпечують будинок теплом, пропускаючи сонячну енергію всередину будівлі, завдяки чому температура повітря усередині приміщень перевищує зовнішню температуру; влітку сприяють охолодженню будівлі, знижуючи проникнення сонячних променів за допомогою вдалого розташування вікон і їх затінювання, а також використання вентиляції для охолодження будинку.
Прогрес у технології виробництва вікон істотно вплинув на ефективність будівництва у 70-х роках XX ст. Сьогодні вікнам належить важлива роль у пасивних сонячних системах. Головні досягнення у цій сфері:
• подвійні і потрійні склопакети з високою тепловою ізоляцією;
• скло з покриттям, яке "впускає" тепло, але не "випускає" його назад;
• використання аргону (або іншого інертного газу) для заповнення простору усередині склопакета, що приводить до підвищення теплової ізоляції;
• технології, засновані на використанні фазового переходу, які дають змогу змінювати прозорість скла за допомогою електричної напруги.
Звичайне скло має високу прозорість для сонячного світла, але погану теплову ізоляцію. Найбільш поширеною конструкцією сьогодні є склопакет із двох стекол, зібраних в один виріб. Склопакети мають достатню прозорістю для сонячної енергії і якісну теплову ізоляцію, що є значним прогресом, порівнянно із звичайними вікнами. Подвійні склопакети використовують у виробництві вікон, дверей, для будівництва засклених дахів, соляріїв, а також у багатьох інших сферах.
Високоякісне скло має найвищий коефіцієнт теплового опору і прозорість для сонячної енергії. Підвищуючи ізоляційні властивості скла, можна одночасно поліпшити дизайн будівлі. Приміщення, обгороджені раніше стінами, можна перетворити на так звані "сонячні кімнати" з пасивним сонячним освітленням (завдяки віконним отворам у даху і стелі). Темні кімнати наповняться природним світлом, сонячним теплом, до того ж можуть відкрити чудові краєвиди. При відносно невеликому збільшенні вартості можна поліпшити енергоефективність, забезпечити велику вологостійкість і захист від ультрафіолетового випромінювання. І як результат - різноманітність проектів будівель.
Пасивний, або енергоефективний, будинок (англ. passive house) - це споруда, основною особливістю якої є мале енергоспоживання - близько 10 % від питомої енергії на одиницю об'єму, яка споживається більшістю сучасних будівель. Ідеально пасивний будинок має бути незалежною енергосистемою, що взагалі не потребує витрат на підтримку комфортної температури. Опалювання пасивного будинку має відбуватися завдяки теплу, що виділяється людьми, котрі живуть у ньому, побутовими приладами й альтернативними джерелами енергії. Гаряче водопостачання має здійснюватися за допомогою установок відновної енергії, наприклад, теплових насосів або сонячних колекторів.
У Європі більша частина додаткових витрат пасивного будинку на поліпшення вікон, вентиляцію і теплоізоляцію компенсуються різноманітними програмами. Наприклад, у Німеччині кожному забудовнику, чий проект відповідає критеріям пасивного будинку, виділяють 50 тис. євро. Інвесторам ці додаткові витрати повертаються вже за сім років. При цьому витрати на спорудження пасивних будівель додатково становлять у середньому до 10 %, а витрати на їх опалення скорочуються удвічі, а то й утричі.
За допомогою сонячного світла можна також освітлювати приміщення у денний час. Для цього застосовуються світлові колодязі. Простий варіант світлового колодязя - отвір у стелі (рис. 6.5). їх застосовують для освітлення приміщень, що не мають вікон: підземних гаражів, станцій метро, промислових будівель, складів, в'язниць тощо.
Рис. 6.5. Світловий колодязь в Пантеоні, Рим
Сонячні колектори можуть застосовуватися і для приготування їжі. Температура у фокусі колектора досягає 150 °С. Вартість матеріалів, необхідних для виробництва "сонячної кухні", становить всього 3-7 дол. США. Такі кухонні прилади можна широко застосовувати у країнах, що розвиваються: традиційні вогнища для приготування їжі мають термічну ефективність близько 10 %, а постійне використання дров для приготування їжі призводить до масованої вирубки лісів. Є різні міжнародні програми розповсюдження "сонячних кухонь". Наприклад, у 2008 р. Фінляндія і Китай уклали угоду про постачання 19 тис. "сонячних кухонь" у 31 село Китаю. За розрахунками, це дасть змогу скоротити викиди вуглекислого газу до 2012 р. на 1,7 млн т. Фінляндія у майбутньому зможе купувати квоти на ці викиди.
У світі постійно зростає попит на енергію для кондиціювання і охолоджування. Існують три основні методи активного охолоджування: використання стандартних електричних компресорів; використання кондиціонерів, що приводяться в дію тепловою енергією; використання пару. Усі системи можуть працювати на сонячній енергії, а їх безперечною перевагою є використання абсолютно безпечних робочих рідин: води, сольового розчину або аміаку. Можливе застосування цієї технології не лише для кондиціювання повітря, а й для охолоджування при зберіганні продовольчих продуктів.
Сонячна енергія може застосовуватися у різних хімічних процесах. Наприклад, Інститут наук Вейзмана (Weizmann Institute of Science; Ізраїль) у 2005 p. випробував технологію отримання неокисненого цинку у сонячній башті. Оксид цинку за присутності деревного вугілля нагрівався дзеркалами до температури 1200 °С на вершині сонячної башти. У результаті отримували чистий цинк. Далі його можна герметично упакувати і транспортувати до місць виробництва електроенергії. На місці цинк поміщають у воду, в результаті хімічної реакції виходить водень і оксид цинку. Процес із оксидом цинку і сонячною баштою можна повторювати. Технологія успішно пройшла випробування у сонячній башті канадського Інституту енергетики і прикладних досліджень.
Технологію виробництва водню з води за допомогою параболічних сонячних концентраторів розробила швейцарська компанія Clean Hydrogen Producers. Площа дзеркал установки становить 93 м2. У фокусі концентратора температура досягає 2200 °С. Вода починає розділятися на водень і кисень при температурі, вищій за 1700 °С. За світловий день установка СНР може розділяти на водень і кисень 95 л води. Отже, виробництво водню дорівнює 3800 кг на рік (близько 10,4 кг щодня). Його можна використовувати або для виробництва електроенергії, або як паливо на транспорті.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сонячна енергетика“ на сторінці 3. Приємного читання.
