Сонячна енергетика

Основи екології

Розглянемо детальніше, як працює сонячна система енергопостачання. Сонячний модуль - це сукупність поєднаних між собою сонячних елементів, тобто напівпровідникових пристроїв, які перетворюють світлову енергію сонця в електричну. До складу фотоелектричного сонячного модуля входять оброблені моно-кремнієві пластини, вкриті спеціальною сполукою, що витримує будь-які несприятливі погодні умови (град, високі та низькі температури, перепади температур тощо). Розміщуються модулі на дахах будинків, офісів, гаражів або будь-яких інших поверхнях. Можливе використання модулів замість покрівлі будинку або разом з нею.

Контролер заряду - пристрій, призначений для управління режимами заряджання та розряджання акумуляторних батарей. Контролер заряду відіграє важливу роль в експлуатації системи; регулює заряд акумуляторів (що сприяє збільшенню терміну експлуатації об'єкта).

Акумулятор слугує для зберігання заздалегідь накопиченої енергії; акумуляторні батареї розраховані на досить велику кількість циклів заряджання-розряджання. Сьогодні гарантійний термін роботи акумуляторних батарей, що використовуються у сонячній енергетиці, становить від 5 до 10-12 років. Спеціальні акумулятори закритого типу (гелеві), які не потребують обслуговування, мають термін експлуатації до 15 років, що значно спрощує процес обслуговування установки. Нарешті, інвертор - пристрій, що перетворює постійний струм напругою 12 В у змінний струм напругою 220 В. Саме інвертор дає змогу живити електроенергією різні види електронної апаратури, комп'ютери, факсимільні апарати, аудіоапаратуру та інші види електрообладнання, а також прилади освітлення.

Для того, щоб сьогодні людство змогло задовольнити свої потреби в енергоресурсах, щороку потрібно близько 10 млрд т у. п. (теплота згоряння у. п. - 7000 ккал/кг). Якщо енергію, що надходить на нашу планету із Сонця за рік, перевести в умовне паливо, то ця цифра дорівнюватиме близько 100 трлн т, а це у 10 000 разів більше, ніж потрібно людству.

Вважається, що на Землі є запаси 6 трлн т різних вуглеводнів. Якщо це так, то їх енергію Сонце віддає планеті всього за три тижні. А резерви Сонця настільки величезні, що світити так само яскраво воно зможе ще близько 5 млрд років. Земні зелені рослини і морські водорості акумулюють приблизно 34 % енергії, що надходить від Сонця. Залишок витрачається - на підтримку комфортного для життя мікроклімату в глибинах океану і на поверхні Землі. І якби людина змогла узяти для свого внутрішнього вжитку хоч би 1 % (тобто 1 трлн т у. п. на рік), то це б вирішило багато проблем на тривалий термін. На сьогодні є теоретичні розробки способів акумуляції потрібної енергії.

А. Ейнштейн був у 1921 р. нагороджений Нобелівською премією саме за пояснення законів зовнішнього фотоефекту. Отримати електричний струм за допомогою фотоефекту вперше удалося радянським фізикам у 30-ті роки XX ст. у Фізико-технічно-му інституті, яким керував академік А.Ф. Іоффе. Щоправда, ККД тодішніх сонячних сірчасто-талієвих елементів становив ледве 1 %, тобто в електрику перетворювався лише 1 % енергії, що падала на елемент. У 1954 р. американці Д. Пірсон, К. Фуллер і Д. Чапін запатентували перший елемент з прийнятним (близько 6 %) ККД. А з 1958 р. кремнієві сонячні батареї стали основними джерелами електрики на радянських і американських космічних апаратах.

До середини 70-х років XX ст. ККД сонячних елементів наблизився до 10 % і майже на два десятиліття залишався на цій межі. Для космічних кораблів цього цілком вистачало, а для наземного використання виробництво досить дорогих сонячних батарей порівняно зі спалюванням дешевої нафти виглядало нераціональним. Як наслідок, більшість розробок нових технологій у сфері сонячної енергетики були згорнуті, а фінансування тих, що залишилися, значно скоротилося. І лише з початку 1990-х років людство усвідомило необхідність їх поновлення.

Уже до середини 1990-х вдалося підвищити ККД сонячних елементів до 15 %, а на початку XXI ст. - до 20 %. Сьогодні популярність побутових сонячних батарей зростає у всьому світі, особливо в Азії та Західній Європі, де ними іноді цілком покривають дахи будинків, що істотно здешевлює електроенергію. Це призводить до стрімкого зростання попиту на кремній, з поставками якого останнім часом виникли проблеми.

На сьогодні рекордом ефективності сонячних батарей є 42,8 %. Такого вражаючого результату вдалося досягти завдяки комбінованій батареї на основі кристалічного кремнію на відкритій місцевості з природним сонячним світлом (не у лабораторії). V масових фотоелектричних панелях ККД становить приблизно 10-25 %. У межах програми "Сонячні батареї надзвичайно високої ефективності" науково-дослідного агентства Пентагона (БАКРА) створена нова панель сонячної батареї з ефективністю перетворення енергії Сонця у 50 %. Отже" незабаром сонячні батареї із ККД 50 % будуть серійно вироблятися.

За будовою сонячний елемент схожий на бутерброд, складений з двох напівпровідникових пластинок. Майбутнє сонячної енергетики експерти пов'язують з удосконаленням матеріалів для цих двох шарів. Найбільш перспективними представляються аморфний і мікрокристалічний кремній, який виведе створення сонячних елементів на принципово інший рівень. Технологія кремнієвих пластин застаріває, а з аморфного і мікрокристалічного кремнію можна вирощувати дуже тонкі плівки, товщина яких вимірюватиметься нанометрами. Дві такі плівки, накладені одна на іншу, на склі є фотогальванічним елементом, що має високу електричну провідність і зберігає свої властивості при тривалому використанні.

Проте технологія, яка б дозволила випускати такі сонячні елементи серійно, ще не створена. Як вважають у Дослідницькому центрі м. Юліха (Німеччина), їм залишився всього один крок, щоб вивести виробництво нових сонячних батарей із лабораторій у промисловість. Звичайні сонячні елементи з кремнію створюють окремо і вже потім об'єднують у батареї. У випадку з тонкими плівками все навпаки: спочатку вирощують плівку великого розміру, накладають її на скло разом з іншими необхідними шарами, ріжуть лазером на смужки і потім сполучають електричними контактами. Зараз сонячні елементи, що промислово випускаються, коштують приблизно 300 євро за 100 Вт електричної потужності. Тонкоплівкова технологія дасть змогу через 5- 10 років понизити вартість удвічі, а через 15 - утричі. Є й інші способи перетворення енергії Сонця на електричну. Використання сонячних батарей (тобто фотоелектричних перетворювачів) - лише один з них. Цей спосіб має дві переваги: мобільність та довговічністю. Сонячну батарею можна встановити на даху автомобіля і крилах літака, вбудувати у годинник, калькулятор, ноутбук і навіть у ліхтарик. У сонячному елементі немає рухомих частин, термін його використання становить приблизно 30 років. За цей час елемент, на виготовлення якого витрачено лише 1 кг сонячного кремнію, може дати стільки само електроенергії, скільки виробить ТЕС зі 100 т нафти або АЕС - з 1 кг збагаченого урану.

Сонячна установка потужністю 1 кВт сьогодні у США коштує приблизно 3 тис. дол., проте окупається вона лише на 14-15-му році роботи, а це, порівняно з тепловими електростанціями, дуже довго. Тому для перетворення сонячної енергії в електричну у промислових масштабах нині в основному використовують спосіб, запропонований, згідно з легендою, ще у III ст. до н. е. Архімедом. Щоправда, сонячне світло він застосовував зовсім не з метою отримання дешевої енергії, а для оборони Сіракуз, які атакували з моря галери римського полководця Марцелла.

Робота сучасних геліоелектростанцій базується саме на цьому принципі. Установлені на значній, до декількох тисяч квадратних метрів, території дзеркала-геліостати, що повертаються за рухом Сонця, спрямовують промені сонячного світла на місткість з теплоприймачем, яким зазвичай є вода. Далі все відбувається так само, як на звичайних ТЕС: вода нагрівається, закипає, перетворюється на пару, пара крутить турбіну, турбіна передає обертання на ротор генератора, а той виробляє електрику. У США сьогодні діють декілька гібридних сонячно-теплових електростанцій спільною потужністю більш ніж 600 МВт. Вдень вони працюють від енергії Сонця, а вночі, щоб вода зберігала температуру і продукувала електрику, - від газу. Температура пари в установках досягає 370 °С, а тиск -100 атм.

Перша промислова сонячна електростанція (CEC) була побудована у 1985 р. у Криму і мала пікову потужність 5 МВт - стільки само, скільки й перший ядерний реактор. За 10 років роботи вона виробила лише 2 млн кВт/год електроенергії, проте вартість такої електрики виявилася досить високою і у середині 1990-х її закрили. У цей час роботи активізувалися у США, де компанія Lose Industries у 1989 р. запустила у роботу сонячно-газову електростанцію на 80 МВт. За наступних 5 років та сама компанія лише у Каліфорнії побудувала таких CEC ще на 480 МВт і довела вартість одного "сонячно-газового" кВт/год до 7-8 центів, тоді як вироблена на АЕС електроенергія має собівартість 15 центів.

Використовувати енергію Сонця у побуті можна і без перетворення її на електрику. Для того, щоб нагріти холодну кімнату або воду у водопроводі, можна безпосередньо скористатися сонячним теплом. Установки, що збирають, зберігають і передають це тепло, називаються сонячними колекторами. Сонячний колектор - це засіб для збирання сонячної енергії, яка використовується для підігрівання води для побутових потреб. На даху будинку або на його південній стіні встановлюють панель, що складається з тоненьких трубочок, якими у спеціальний бак-акумулятор подають воду. Сонце нагріває трубки, які нагрівають воду, вода (температура якої може доходити до 60-90 °С) накопичується у баку і потім використовується для обігріву або забезпечення гарячою водою. Будинки, обладнані такими системами (зазвичай вони доукомплектовуються кремнієвими сонячними елементами), називаються "сонячними". З одного боку, він коштує дещо дорожче, ніж звичайний, але з іншого - він дає змогу різко скоротити комунальні платежі - на 50-70 %.

Для зберігання тепла, зокрема у зимовий період, вночі та хмарні дні, частина його відводиться у спеціальні резервуари, розміщені у підвальних приміщеннях і заповнені щебенем. Тепло, акумульоване щебенем, використовується тоді, коли в ньому виникає потреба. Влітку сонячна система такого будинку може застосовуватись і для охолодження приміщень, тобто кондиціювання повітря. Із цією метою колектори вдень вимикаються, а вночі працюють, охолоджуючи щебінь у резервуарах нічним прохолодним повітрям. Потім, протягом жаркого дня, охолоджений щебінь забирає тепло з приміщень.

Проте зустрічаються й складніші системи. Одна з них - Національна сонячна установка для теплових випробувань (NSTTF) - була споруджена у США (штат Нью-Мексико) ще у 1978 р. і працює до сих пір. Належить вона Пентагону і застосовується для перевірки жароміцності корпусів військових і цивільних ракет. Складається NSTTF з 60-метрової башти-мішені і 220 геліостатів, розміром 6x6 м кожен. Дзеркала, подібно до архімедівської установки, спрямовують свої сонячні промені в одне місце діаметром 1,5 м на верхівці установки, де температура у сонячні дві піднімається до 2000 °С. А це всього у 2,5 рази менше, ніж на поверхні Сонця, й удвічі вище за температуру горіння напалму.

Будівництво "сонячних будинків" на Заході поступово стає дедалі популярнішим, але покупців однак небагато - окупаються такі будинки лише через 7-10 років. Саме тому уряди розвинених країн, дбаючи про майбутнє, розробляють і фінансують спеціальні програми, що допомагають власникам таких будинків. Перший проект був запущений ще у 1990 р. у Німеччині, що є лідером у спорудженні "сонячних будинків", - "Тисяча сонячних дахів" (згодом був перейменований у "Дві тисячі сонячних дахів"). Подібний проект - "100 000 сонячних дахів" - був прийнятий для всіх країн - членів ЄС. У Японії розвиток сонячної енергетики забезпечується програмою "70 000 сонячних дахів", у США - "1 мільйон сонячних дахів", у Монголії - "100 000 сонячних юрт".

У всіх розвинених країнах власники будинків або офісів, які дообладнали житлові чи офісні приміщення сонячними колекторами і батареями, заносяться в особливі реєстри і мають певні привілеї: держава компенсує їм частину витрачених коштів; вони отримують особливі податкові пільги; для них відкривається доступ до спеціальних пільгових кредитів і безпроцентних позик, їх безкоштовно навчають користуватися домашньою енергосистемою, а для компаній, що займаються виробництвом, продажем і установкою такої техніки, проводять безкоштовні маркетингові дослідження. У результаті у США сонячна технологія вже використовується в 1,5 млн будинків. Усі разом вони економлять близько 1400 МВт, а це приблизно 5 млн т неспаленої за рік нафти. У Німеччині держава не лише компенсує до 70 % витрат на "соляризацію" будинків, а ще й купує у їх власників електрику за цінами, набагато вищими за ринкові, завдяки чому на рік близько 0,5 млн м2 дахів вкривають сонячними елементами.

Сонячні елементи і колектори належать до "активних" сонячних систем. Є й інший спосіб використання енергії Сонця - створення так званих пасивних сонячних систем, тобто проектування будівель і підбір будівельних матеріалів таким чином, щоб максимально використовувати сонячне випромінювання. Проект пасивних сонячних будівель розробляють з максимальним урахуванням місцевих кліматичних умов; застосовуються відповідні технології і матеріали для обігріву, охолоджування і освітлення будівлі за рахунок енергії Сонця і традиційні будівельні технології і матеріали, такі як теплоізоляція, масивні підлоги, звернені на південь вікна. Такі житлові приміщення можуть бути побудовані навіть без додаткових затрат. При виникненні додаткових витрат вони можуть компенсуватися зниженням енерговитрат. Пасивні сонячні будівлі є екологічно чистими, вони сприяють створенню енергетичної незалежності і енергетично збалансованому майбутньому.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сонячна енергетика“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика
  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми

  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА