Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

Основи екології

За масштабами забруднення та силою впливу на біологічні об'єкти серед забруднювальних речовин особливе місце посідають важкі метали. Найчастіше ґрунт забруднюється такими важкими металами, як залізо, марганець, мідь, цинк, молібден, кобальт, ртуть, свинець, кадмій та ін., які відомі під назвою мікроелементів, оскільки необхідні рослинам у невеликих кількостях. У високих концентраціях вони викликають забруднення ґрунтів, шкідливо впливають на агроекосистеми. Токсична дія важких металів може бути як прямою, так і опосередкованою. Небезпека, яку створює забруднення важкими металами, посилюється ще й повільним виведенням їх із ґрунту.

Забруднення ґрунтів важкими металами негативно позначається на життєдіяльності живих організмів. У тих випадках, коли концентрація важких металів (за винятком молібдену і селену) у ґрунті перевищує допустимі межі, їх токсичність можна блокувати шляхом зміни рН ґрунту до нейтральної або слабо-лужної реакції, застосовуючи вапнування кислих ґрунтів, вносячи вапнякові матеріали. Крім того, для зниження концентрації важких металів рекомендується плантажна оранка на 40- 50 см з винесенням на поверхню нижніх горизонтів ґрунтів, які містять менше важких металів. До радикальних заходів боротьби із забрудненням ґрунтів належить видалення поверхневого забрудненого шару ґрунту, нанесення незабрудненого шару не менше ніж 30 см, який би виключав переміщення металів із ґрунту у рослини. Можливе також застосування деяких рослин, які осаджують і знешкоджують надлишок важких металів у ґрунті.

До агротехнічних прийомів боротьби із забрудненістю ґрунтів важкими металами належать вапнування і внесення органічних добрив. Завдяки вапнуванню вдається у декілька разів зменшити вміст свинцю в сільськогосподарських культурах, які вирощують на забруднених ґрунтах. Вапно найбільш ефективне на ґрунтах, забруднених кадмієм. Високою здатністю до детоксикації характеризуються гній, торф, компости, а також цеоліти. Велику роль у локалізації важких металів відіграють зелені насадження. Насаджування уздовж автомагістралей суцільної смуги з глоду і клена польового знижує вміст свинцю в овочах, які вирощують у зоні впливу автострад, на 30-50 %. Є й багато біологічних методів, наприклад, вирощування рослин, які слабо реагують на надлишок важких металів у ґрунті або не вживаються ні тваринами, ні людиною. Найбільш забруднені ділянки необхідно відводити під заліснення і вирощування декоративних рослин.

Перехід на індустріальні й інтенсивні технології, тобто застосування високих доз мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин супроводжується забрудненням ґрунту баластними речовинами (хлоридами, сульфатами), накопиченням отрутохімікатів у ґрунтах і підґрунтовних водах. Причиною забруднення стають також відпрацьовані гази тракторів, комбайнів, автомобілів, мастила та пальне, які витікають під час роботи на полях, а також техногенні викиди промислових підприємств - сульфати, оксиди азоту, важкі метали, радіонукліди. Сильно забруднюють ґрунти техногенні викиди промислових підприємств.

Сильними забрудниками також є радіоактивні речовини, найбільш небезпечні з яких - елементи з тривалим періодом розкладу, наприклад, 137Сs (50 років) і 90 Sr (27 років). Потенційними джерелами радіоактивного забруднення можуть бути аварії або нещасні випадки на атомних установках. Проте іонізуюче випромінювання космічних елементів у природі існувало завжди; також земна кора містить багато радіоактивних елементів, які постійно випромінюють радіацію.

Радіоактивні елементи у ґрунті мігрують переважно двома шляхами. Перший зумовлений переміщенням їх у результаті господарської діяльності людини, а другий - фізико-хімічними властивостями ґрунту й окремих ізотопів. Істотне значення у цьому процесі мають: форма сполук, у яких перебувають радіонукліди, наявність у ґрунті іонів, близьких за хімічними властивостями до радіоізотопів, рН середовища, кількість опадів та деякі ґрунтово-кліматичні умови. Так, із крутих схилів радіонукліди разом з частин ґрунту можуть зноситися поверхневими стоками і накопичуватися у низинах та водних джерелах. У ґрунті, особливо в його верхньому горизонті, концентруються радіоактивний стронцій і цезій, звідки можуть потрапляти у рослинні й тваринні організми.

Ґрунти можуть забруднюватися екскрементами тварин, у т. ч. птахів, незважаючи на те, що завдяки високому вмісту органічної речовини, а також поживних елементів (фосфор, калій, мікроелементи) ці екскременти здавна вважалися цінним добривом. Внесення їх у надмірних кількостях, тобто у дозах, які перевищують потреби рослин, веде до порушення механізму перетворення і може погіршити властивості ґрунту (водопроникність, вологоємність, вміст кисню та ін.), а отже і родючість ґрунту. Одночасно з основними поживними елементами, що містяться в екскрементах тварин, можуть нагромаджуватись у токсичних концентраціях й інші сполуки, які негативно впливають на ґрунт і життєдіяльність мікроорганізмів та рослини.

Значну небезпеку серед забруднювачів ґрунтів становлять пестициди. Пестициди (від лат. pestis - зараза і caedo - убиваю) - це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності котрих уражаються рослини, тварини і люди. Ці хімічні засоби призначені для боротьби із шкідливими комахами (інсектициди), хворобами (фунгіциди), бур'янами (гербіциди) та ін. До пестицидів також належать речовини для передзбирального видалення з рослин листя (дефоліанти) і для підсушування рослин (десиканти). Застосування пестицидів спрямоване насамперед на зменшення кількості шкідливих організмів і підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Але внаслідок хімічних обробок гине багато корисних видів, зникнення яких може призвести до значних змін у характері функціонування агроекосистеми загалом. Під впливом пестицидів, що надходять у агрофітоценози, може змінюватися видовий склад шкідливих комах і кліщів, при цьому на зміну одних шкідливих організмів приходять інші.

Отже, одним з негативних наслідків застосування пестицидів є ймовірність порушення наявної рівноваги чисельності видів у конкретних популяціях. Водночас, як свідчить багаторічна практика, застосування пестицидів у світі є елементом сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур, без яких неможливо одержати необхідні продукти харчування. Незважаючи на це, систематичне застосування пестицидів у землеробстві призводить до того, що вони стають постійним екологічним чинником. Також пестициди здатні мігрувати у профілі ґрунту і тим самим створювати небезпеку забруднення ґрунтових вод. Отже, через застосування пестицидів у природному середовищі відбуваються глибокі негативні зміни.

У процесі вирішення питання ефективного і безпечного для навколишнього середовища застосування пестицидів реалізуються різні підходи. Постійно удосконалюють асортимент пестицидів за рахунок включення до них менш токсичних препаратів, розробляють і впроваджують нові технології, які дозволяють знизити вміст залишків недостатньо "екологічних" за своїми характеристиками пестицидів та їх негативний вплив на агрофітоценози, тварин та людей. Найбільш перспективними щодо удосконалення асортименту можуть бути органічні сполуки фосфору, похідні аліфатичних карбонових кислот тощо. Для захисту ґрунту від забруднення змінюють також способи застосування пестицидів. Останнім часом значно збільшилася кількість пестицидів у формах емульсії і змочуваних порошків, якими обприскують рослини, а також препаратів у вигляді гранул.

Сучасне землеробство базується на широкому використанні мінеральних добрив як основного засобу підвищення родючості ґрунту і одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур. Проте надмірне, недостатньо обґрунтоване їх використання призводить до забруднення ґрунту, а також накопичення їх у продовольчих товарах, кормах, поверхневих і підґрунтових водах. Враховуючи це, потрібен чіткий контроль за правильним їх використанням. Наприклад, застосування добрив можна регламентувати санітарно-гігієнічними й агротехнічними нормативами, нормою добрив на одиницю площі, співвідношенням поживних елементів для окремих культур, строками і способами внесення тощо.

Для запобігання нагромадження нітратів у рослинах азотні мінеральні добрива треба вносити частинами у чіткій відповідності до потреб сільськогосподарських культур за основними етапами органогенезу на підставі даних ґрунтово-рослинницької діагностики. Доведене недоцільне застосування деяких азотних добрив на дуже кислих ґрунтах, а також на територіях першого поясу зони санітарної охорони централізованого водопостачання, на мерзлоталому ґрунті. Значно зменшити надлишок нітратів у ґрунті та рослинах можна за рахунок поєднаного внесення органічних і мінеральних добрив, соломи, сидерації. Забруднення ґрунту зумовлюється не тільки кількістю внесених мінеральних добрив, а й низькою культурою хімізації землеробства, використанням недосконалих технологій вирощування сільськогосподарських культур, а також застосуванням застарілої техніки.

Рівень забруднення ґрунтів контролюється різними нормативами; постійно розробляються нові принципи нормування вмісту хімічних забруднювальних речовин у ґрунті. В основі санітар но-гігієнічного нормування лежать гранично допустимі концентрації (ГДК) речовин - така кількість шкідливих речовин, яка практично не впливає на здоров'я людини та її потомства. В основі екологічного нормування лежить вивчення дії забруднювальних речовин не на окремі організми, а на екосистему в цілому. У цьому випадку передбачається отримання оптимальної біопродуктивності за мінімального впливу на навколишнє середовище. Критерієм впливу стає показник гранично допустимого екологічного навантаження (ГДЕН), тобто такий рівень навантаження, за якого зберігається нормальне функціонування екосистеми.

Отже, незважаючи на те, що всі ґрунти мають здатність до самовідтворення у процесі ґрунтоутворення, люди використовують ґрунтово-земельні ресурси прямим та опосередкованим шляхами з інтенсивністю, що набагато перевищує швидкість їхнього самовідновлення. Рівень, тривалість використання родючості та продуктивність ґрунтів залежать від їх властивостей, клімату, соціально-економічних умов господарювання, розвитку науки і техніки.

Ґрунт є продуктом сумісної дії клімату, рослинності, тварин та мікроорганізмів на поверхневі шари гірських порід. У цій найскладнішій системі безперервно відбуваються синтез та руйнування органічної речовини, кругообіг елементів зольного та азотного живлення рослин, детоксикація різних забруднювальних речовин, що надходять у ґрунт. Ці процеси здійснюються завдяки унікальній будові ґрунту, що становить систему взаємопов'язаних твердого, рідкого, газоподібного та живого складників. Значення ґрунту для функціонування біосфери і діяльності людини полягає у тому, що він є головним засобом сільськогосподарського виробництва, життєвим простором для організмів, механічною опорою рослинності, акумулятором необхідних для організмів поживних та енергетичних речовин, регулятором гідротермічного режиму, а також виконує санітарну й інформаційну функції тощо.

Усі ці функції ґрунту значно порушені внаслідок виробничої та іншої діяльності людини. Основними причинами погіршення якості ґрунтово-земельних ресурсів є насамперед ерозія ґрунтів, вторинне засолення, підтоплення, висушування й антропогенне забруднення ґрунтів. Найбільш небезпечні і поширені забруднювачі - важкі метали, радіоактивні елементи, пестициди, мінеральні добрива, викиди промислових підприємств, екскременти тварин (в т. ч. птахів) та інші. Також у природних умовах постійна родючість підтримується тим, що взяті рослинами речовини повертаються у нього з опадом, мінералізуються та знов його збагачують. За умов сільськогосподарського використання у ґрунт повертається лише незначна частина біомаси, решта ж збирається з урожаєм. Отже, люди мають постійно пам'ятати, що ресурси біосфери, зокрема ґрунтово-земельні, не безмежні.

Наступний розділ:

Водні ресурси

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні причини погіршення якості земельних ресурсів“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів
  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми

  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА