Еволюція сучасної біосфери

Основи екології

- збігається з нижнім протерозоєм, а кінець - близько 400- 360 млн років тому - з першою половиною девону, що збігається з другою революційною перебудовою у біосфері - освоєнням життям суші. Можна сказати, що це був етап найістотніших біотичних трансформацій. В атмосфері відбувається повільне накопичення кисню, і приблизно 1,8 млрд років тому з'являються ядерні клітинні організми - еукаріоти, які мають вищу організацію і розмножуються статевим шляхом. Поява еукаріотів пов'язана з утворенням клітин, які містять справжнє ядро (з хромосомами) і мітохондрії. Прогресивний розвиток первісних живих організмів забезпечив виникнення автотрофних організмів, які для синтезу органічних сполук із простих неорганічних використовували сонячну енергію.

Пізніше з'явилися багатоклітинні організми, сформувався фотосинтез і у кінці докембрію виникли тварини. У найпізнішому періоді цього етапу (кембрій, ордовик) з'явилися майже всі відомі типи скелетних тварин, а наприкінці силуру можливі навіть перші спроби виходу живих організмів на сушу. Поступово йшло формування потужних плівок життя (планктонної та донної), а також біотичного кругообігу у водних екосистемах. У силурійський період у деяких популяціях зелених водоростей з водойм, що періодично пересихали, у результаті ароморфозу сформувались тканини, які вперше виникли у наземних рослин - псилофітів. Ці рослини мали невеликі розміри (не більше півметра), стеблоподібну наземну частину і кореневище, від якого відходили ризоїди. Деякі з них були ще дуже схожими на водорості, а інші вже мали ознаки, які зближували їх з мохоподібними і папоротеподібними рослинами. Рослини могли існувати на суходолі, оскільки бактерії, синьо-зелені водорості, одноклітинні тварини уже сформували тонкий шар ґрунту. У цей час з'явились і гриби, життєдіяльність яких сприяла ґрунтоутворенню.

У морях кембрійського, ордовицького, силурійського періодів жили найпростіші, губки, кишковопорожнинні, членистоногі, молюски, голкошкірі, нижчі хордові. У силурійський період з'явилися найпримітивніші хребетні - круглороті. У них ще не було щелеп, але внаслідок ароморфозу виникли череп І хребці. У девонський період досягли розквіту щиткові, що належали до класу круглоротих. У риб внаслідок ароморфозу утворився щелепний апарат, що дав їм змогу активно полювати, захоплювати здобич. Це сприяло підвищенню рівня організації нервової системи, органів чуття, вдосконаленню інстинктів. Серед сучасної фауни найближчими до цих найдавніших риб є акули і скати. З'явились і кистепері риби. Нечисленних представників цих риб виявлено в Індійському океані біля берегів Африки. Кистепері риби, які населяли прісні водойми в девонський період, зробили важливий крок в еволюції тварин - вийшли на суходіл. Першими наземними хребетними були найдавніші земноводні стегоцефали - потомки кистеперих риб. їхні яйця і личинки могли розвиватися лише у воді, тому ці тварини змушені були жити поблизу водойм.

У девонський період важливий ароморфоз відбувся і у рослин: розвинувся спеціальний апарат для всмоктування мінеральних розчинів (корінь); як основний орган асиміляції вуглекислого газу сформувались пагони. Таким чином відбулося диференціювання тіла рослини на пагін і корінь. Першими листостебловими рослинами були мохи. Спорідненість мохів з водоростями і псилофітами виявляється у тому, що їхня протонема подібна до зелених водоростей, замість коренів вони мають ризоїди, запліднення відбувається у водному середовищі. У девонський період від псилофітів виникли вищі спорові: плауни, хвощі, папороті. У них утворились добре сформовані корені, але для розмноження їм була необхідна вода, у якій переміщувалися статеві клітини.

Отже, це був етап формування величезного різноманіття біоти і потужної геохімічної роботи живої речовини, котра зумовила зміну хімічного складу атмосфери, накопичення у ній такої кількості вільного кисню (10 % від його сучасного вмісту), яка була достатньою для забезпечення необхідних умов існування рослинних і тваринних організмів на суші. Протягом цього етапу також було завершено формування біотичного кругообігу та енергетичної трансформації у водних екосистемах і біотичних факторів еволюції (природного добору у процесі боротьби за існування). Іншими словами, це був етап формування водної, або океанічної, частини біосфери.

Третій етап - це етап загальнопланетної біосфери після освоєння живими істотами суші. Його початок пов'язаний з переходом від силуру до девону (400-360 млн років тому), а кінець

- з появою нової геологічної сили на планеті - відчутної виробничої діяльності людини, яка почала впливати на латеральну структуру біогеоценотичного покриву (плівку життя) та біогеохімічні процеси в біосфері. Цей кінець припадає на період між другим і першим тисячоліттям до нашої ери та пов'язаний з початком залізного віку, рільництва, розпаду первіснообщинного ладу. Саме на цьому етапі виникають організми, спроможні жити у повітряному середовищі; вони заповнюють нові екологічні ніші, виникають нові трофічні зв'язки, змінюється клімат.

Характерними рисами цього етапу є ґрунтовна перебудова біоти та середовища її існування на планеті. З'явилися тварини з подвійним диханням, що дало їм змогу вийти на сушу. Формування потужного рослинного покриву з плаунових, папоротевих, а згодом голонасінних і покритонасінних рослин спричинило докорінні зміни біогеохімічного та енергетичного обміну у біосфері, заповнення організмами нових екологічних ніш, виникнення нових трофічних зв'язків, зміни клімату, потужності і характеру не лише малого біотичного кругообігу, а й великого геологічного. Біосфера поступово насичувалася величезною кількістю безхребетних (зокрема комах), риб, плазунів, птахів, ссавців, деревних рослин, а у кайнозойській ері - трав. Опанування живою речовиною суші привело до формування ґрунтового покриву, накопичення вільної енергії не лише у вигляді живої та мертвої органіки, а й ресинтезованої органічної речовини - ґрунтового гумусу.

Наприкінці кам'яновугільного і, особливо, у пермський період клімат змінився, став сухим. Це призвело до масового вимирання папоротеподібних і земноводних. Ті ж особини, які вижили у більш вологих місцях, дали початок земноводним і папоротеподібним невеликих розмірів. Від стегоцефалів виникли не лише земноводні, а й плазуни. Походження плазунів пов'язане з ароморфозами, що забезпечували розмноження на суходолі: внутрішнім заплідненням, запасом поживних речовин в яйці, вкритому щільною оболонкою, яка захищала його від висихання. Це дало змогу плазунам завоювати всі середовища існування: суходіл, повітря і повторно оселитися у воді. Прогресу плазунів сприяв розвиток рогового покриву, який захищав від висихання, подальший розвиток легень, кровоносної системи, кінцівок, головного мозку. Все це дає підстави визнати плазунів першими справжніми наземними хребетними.

У пермський період від насінних папоротей виникли голонасінні рослини, які значно поширились на суходолі, оскільки з'явився новий спосіб запліднення, не пов'язаний з водою, а формування насінини давало змогу зародкам рослин тривалий час витримувати несприятливі умови. Внаслідок цього насінні рослини змогли оселятись не лише на вологих узбережжях, а й поширюватися у глибину материків. На початку мезозойської ери (у тріасовий і юрський періоди) панували плазуни, деякі з яких досягали гігантських розмірів і мали масу тіла до 20 т. Були серед них як рослиноїдні, так і м'ясоїдні. Однак ще у пермський період з'явились звірозубі плазуни - предки ссавців. Перші ссавці (однопрохідні та сумчасті) відомі з тріасового періоду. Тоді ж виникли справжні костисті риби і псевдозухії - плазуни, які пересувалися лише на задніх кінцівках. Псевдозухій вважають предками птахів. Першоптах - археоптерикс - з'явився в юрський період і існував також протягом крейдового періоду. Прогресивний розвиток дихальної і кровоносної систем птахів і ссавців забезпечив теплокровність цих тварин, послабив їх залежність від температури навколишнього середовища, що сприяло розселенню на всіх географічних широтах.

Справжні птахи і вищі ссавці з'явилися у крейдовий період. Вони швидко посіли панівне становище серед хордових. Цьому сприяли розвиток нервової системи, виникнення умовних рефлексів, виховання потомства, а у ссавців - живородіння і вигодовування малят молоком. Прогресивною була і диференціація зубів у ссавців, що стало передумовою вживання різноманітної їжі. Наприкінці мезозою у крейдовий період від голонасінних виникли покритонасінні, що пов'язано з новим ароморфозом - появою квітки. Вона добре захищає насінину, яка розвивається у зав'язі, від несприятливих факторів. Наприкінці мезозою з'явились перші плацентарні ссавці (комахоїдні). У зв'язку із сухістю клімату розпочалося масове вимирання голонасінних, а оскільки вони були кормом для багатьох плазунів, це призвело до вимирання й плазунів.

У кайнозойську еру сформувалися сучасні материки. Покритонасінні значно поширились суходолом у всіх кліматичних зонах, завоювали водне середовище і нині посідають панівне місце. Проте голонасінні і спорові рослини не зникли, а продовжували розвиватися; численні види цих рослин існують і нині. Серед безхребетних найчисленнішими є комахи, яких відомо близько 1 млн видів. Поява трахейної системи дихання, яка забезпечувала інтенсивний обмін речовин; членистості кінцівок і посмугованої мускулатури, яка забезпечувала високу рухливість; розвиток хітинового покриву, який захищав тіло від несприятливих умов; нервової системи та органів чуття - все це забезпечило поширення комах у всіх середовищах існування.

Серед хребетних панівне місце посідають птахи і ссавці. Стала температура їхнього тіла дала змогу розселитися майже в усіх широтах. При цьому птахи займають переважно повітряний простір, а ссавці ведуть наземний спосіб життя. Еволюція хребетних була пов'язана з поступовим, від класу до класу, вдосконаленням усіх систем: видільної, кровоносної, нервової. Найбільшого розвитку ці системи досягли в класах птахів і ссавців - внаслідок ідіоадаптацій вони пристосувались до життя в різних середовищах.

У сприятливі ґрунтово-кліматичні періоди біотична продуктивність була настільки високою, що випадання органіки з біотичного кругообігу сприяло утворенню великих покладів вугілля та інших горючих копалин (протягом карбонового періоду), накопиченню потужних відкладів карбонатних порід (крейда). Земна поверхня вкрилася суцільною плівкою життя - водною та ґрунтовою. Наприкінці неогену домінування переходить до плацентарних ссавців, значно поширюються людиноподібні мавпи, а в антропогені з'являється людина, виробнича діяльність котрої згодом стає визначальним екологічним фактором. Протягом 1-1,5 млн років людський розум і керована ним праця, згідно з В.І. Вернадським, стають потужною геологічною силою, що зумовлює новий революційний злам в еволюції біосфери - перехід її до ноосферного етапу розвитку.

Четвертий етап - ноосферний - бере початок у першому тисячолітті до нашої ери, коли стає помітним вплив виробничої діяльності людини на структуру біогеоценотичного покриву, зокрема внаслідок знищення лісів, розорювання степів та лісових згарищ, розгортання промислового мисливства, скотарства, ремісництва. Кінець етапу припадає на другу половину XX століття - часу освоєння людиною навколоземного космічного простору, потужного використання горючих копалин, синтезу великої кількості чужих для природи речовин і матеріалів, формування поряд з біотичним кругообігом потужного соціального обміну речовин, забруднення атмосфери, гідросфери і ґрунтів, антропогенного зубожіння видового складу рослин і тварин, просторової та функціональної структури плівки життя. У кінці цього етапу біосфера переходить у суттєво нову якість, новий етап розвитку - соціосферний етап, коли вона стає підсистемою соціосфери. Можна сказати, що цей етап тільки розпочався.

Таким чином, еволюція органічного світу - це єдиний, одночасний і нерозривний процес поступового розвитку популяцій, видів, біоценозів та екосистем загалом, тобто мікроеволюції, макроеволюції та екосистемної еволюції разом узятих. Цей процес можна розкрити лише на основі вивчення загальних закономірностей руху речовин, енергії та інформації, тісного взаємозв'язку біотичних форм руху та організації з іншими формами руху і системного підходу до аналізу цього складного процесу. Загальною спільною особливістю еволюційних перетворень внутрішньобіосферних екосистем (від консорцій до біомів) є те, що вони значно менше, ніж біосфера, зазнають безпосереднього впливу зовнішніх абіотичних факторів, оскільки захищені гомеостатичними механізмами самої біосфери.

Еволюція ж усієї біосфери відбувається під впливом таких потужних чинників, як тектоніка Землі, інверсії магнітного поля, динаміка космічних випромінювань і спричинені нею зміни глобального клімату, міграції материків, зміни хімічного складу атмосфери тощо. Усі біосферні процеси формуються і підтримуються, з одного боку, космічними, а з іншого - земними факторами.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Еволюція сучасної біосфери“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери
  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми

  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА