Розділ 2. Банківські системи в економіці держави

Банківські концерни - це об'єднання багатьох банків, формально які зберігають самостійність, але ще перебувають під фінансовим контролем одного великого банку, який викуповує контрольні пакети їх акцій.

У конкурентній боротьбі великі банки мають вирішальні переваги перед дрібними. По-перше, вони володіють великими можливостями для залучення внесків, оскільки вкладники вважають за краще розміщувати свої засоби у більш стійкі банки. По-друге, великі банки, як правило, володіють мережею філій, розташованих в багатьох містах. По-третє, у великих банків витрати на операції відносно менші внаслідок більшого масштабу цих операцій.

Отже, можемо побачити всю різноманітність банків, що є складовими елементами банківської системи. У загальному виділяють дві основні складові банківської системи - це центральний або емісійний банк та комерційні банки.

Центральний банк, або як його ще називають "банк банків", особливою рисою якого є те, що він не займається проведенням операцій з підприємствами недержавної форми власності та населенням. Як клієнти, виступають комерційні банки та інші кредитні установи. Також центральний банк інколи надає певні послуги різним урядовим організаціям. Однак основна функція будь-якого емісійного банку країни - це проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка б оптимально регулювала як діяльність фінансової системи, так і економіку країни в цілому. Виділяють такі функції центрального банку:

1) емісія банкнот;

2) надання різноманітних послуг для банків та інших фінансових організацій;

3) виконання функцій фінансового агента уряду;

4) збереження централізованого золотовалютного запасу країни;

5) проведення грошово-кредитної політики.

Емісійна діяльність центрального банку

Центральний банк має монопольне право на випуск грошових знаків (банкнот) в обіг. Банкноти виступають єдиним законним платіжним засобом. У країнах з ринковою економікою у сучасній статистиці грошового обігу використовують наступні грошові агрегати:

М1 - готівкові гроші (монети та купюри), а також грошові ресурси на банківських рахунках до запитання та інших трансакційних рахунках;

М2 - це сума М1 та термінових і ощадних вкладів;

МЗ - це сума М2 та термінових вкладів на банківських рахунках у великих розмірах;

L - це сума МЗ та портфеля державних цінних паперів у небанківських утримувачів.

Центральний банк та фінансові організації

Особливістю центрального банку є те, що у своїй діяльності він не прагне отримати прибутки, не конкурує з комерційними банками та іншими кредитними організаціями на фінансовому ринку. Основна мета діяльності центрального банку - забезпечення безперебійного надання економіці країни платіжних засобів (забезпечення необхідного рівня ліквідності), налагодження та забезпечення ефективної системи розрахунків, контроль за роботою окремих фінансових установ. У розглянутому розрізі виділяють такі функції центрального банку:

1) збереження резервів комерційних банків;

2) видача банкам короткострокових кредитів на покриття тимчасових або сезонних розривів та на інші короткострокові потреби;

3) здійснення безготівкових розрахунків у загальнонаціональному масштабі;