Розділ 12. Банківська система Республіки Казахстан

12.1. Становлення та розвиток банківської системи

Історія розвитку банківської системи Республіки Казахстан починається з розвитку банківської системи СРСР. У колишньому СРСР і відповідно в Казахстані існувала однорівнева банківська система, яка складалася з Державного банку, Банку зовнішньої торгівлі і Будівельного банку.

Державний банк був головним банком країни і центром методологічного керівництва діяльністю грошово-кредитної політики. Державний банк контролював організацію і здійснення безготівкових розрахунків, визначав принципи процентної політики, кредитного планування і умови короткострокового та довгострокового кредитування. Банк зовнішньої торгівлі забезпечував організацію і проведення розрахунків з експортно-імпортних операцій. Будівельний банк виконував рішення Державного банку щодо кредитної політики, фінансування капітальних вкладень у народне господарство.

Після отримання Республікою Казахстан суверенітету на початку 90-х років виникла необхідність реформування банківської системи, що було певним чином зумовлене переходом на ринкові відносини. У зв'язку з цим у 1990 році був прийнятий новий Закон "Про банки і банківську діяльність в Казахській РСР", який заклав законодавчі основи для реформування банківської системи Казахстану. У даному законі було вперше подано визначення комерційного банку і дозволено створення інших кредитних установ (кредитні кооперативи, пенсійні, інвестиційні фонди, ломбарди), відкриття приватних банків, а також банків з участю іноземного капіталу. Законом встановлювалися основні завдання і функції Державного банку Казахської РСР, у тому числі у сфері грошово-кредитного регулювання, визначені переліки операцій, які здійснювалися Держбанком і комерційними банками, порядок відкриття і припинення діяльності комерційних банків, принципи і методи регулювання діяльності комерційних банків Держбанком країни.

Дворівнева банківська система Казахстану була сформована в 1991 році з реорганізацією державних галузевих банків і наділенням республіканських відділень Держбанку СРСР функціями центральних банків суверенних держав, а також створенням перших комерційних банків. Перший рівень нової банківської системи представлений Національним банком і його підрозділами в областях. Другий рівень банківської системи представлений банками, створеними як на основі раніше існуючих спеціалізованих банків, що входили в систему спеціалізованих банків колишнього СРСР (Промбудбанк (Туранбанк), Казахзовнішекономбанк (Алем-банк), Житлсоцбанк (Кредсоцбанк), Казощадбанк, Агропромбанк), так і нових, що були організовані з ініціативи фізичних і юридичних осіб.

Початок 90-х років характеризувався бурхливим зростанням чисельності різних фінансових організацій: комерційних банків і організацій, що здійснювали окремі види банківських операцій. Зокрема, тільки тоді комерційних банків налічувалося більше 200, згодом багато з них, як і в інших постсоціалістичних країнах, виявилися фінансово неспроможними.

Початковий етап реформування банківської системи виявив ряд недоліків у банківському законодавстві, що заважало ефективному функціонуванню банківської системи в ринкових умовах і визначило нагальну необхідність його вдосконалення. Зокрема, у старому законодавстві не був визначений статус Національного банку як банку суверенної держави.

13 квітня 1993 року був прийнятий новий Закон Республіки Казахстан "Про Національний банк Республіки Казахстан", який визначив завдання, принципи діяльності, правовий статус і повноваження Національного банку Казахстану, його роль і місце в банківській системі, взаємостосунки з органами державної влади Республіки Казахстан.

Таким чином, уже до моменту введення тенге (національної валюти Республіки Казахстан) у листопаді 1993 року банківська система Казахстану зазнала істотної реформи: функціонувала дворівнева банківська система, всі спеціалізовані банки були перетворені в акціонерні банки, а Національний банк почав виконувати функції центрального банку. Це значною мірою полегшило перехід до власної національної валюти і проведення Казахстаном грошово-кредитної політики.

12.2. Реформування банківської системи

Починаючи з 1994року, Національним банком приділено велику увагу формуванню нормативної і правової бази функціонування банківської системи. У1994 році було впроваджено нормативну базу регулювання діяльності банківської системи, встановлено мінімальні резервні вимоги для комерційних банків, економічні нормативи (мінімальний розмір статутного фонду, коефіцієнт достатності власного капіталу банків відносно ризикових активів, коефіцієнт ліквідності, максимальний розмір ризику на одного позичальника). Були прийняті Положення про розміщення частини засобів банків з іноземною участю у внутрішні активи і про класифікацію позичкового портфеля банками. Відповідно до міжнародного досвіду з метою обмеження ризиків банків при проведенні операцій з іноземною валютою прийняті Правила ведення банками відкритої валютної позиції. Безумовно, в ході реформування банківської системи деякі з цих нормативів і правил змінювалися. Наприклад, у 1995 році для банків були встановлені нові вимоги до мінімального розміру статутного капіталу.

Перша програма реформування банківської системи була затверджена 15 лютого 1995 року. Основним її завданням було забезпечення максимального скорочення централізованого перерозподілу грошових ресурсів і наближення функцій Національного банку до класичних функцій центральних банків. Результатом реалізації Програми стали істотні зміни в механізмі рефінансування банків. Банки почали забезпечувати кредитування економіки за рахунок самостійно залучених ресурсів, які виступали у вигляді заощаджень населення, вільних засобів суб'єктів господарювання і зовнішніх позичок.

У свою чергу, Національний банк перейшов до виконання безпосередніх функцій центрального банку - проведенню грошово-кредитної політики і регулюванню діяльності банківської системи.

На подальше зміцнення банківської системи була направлена Програма переходу банків другого рівня до міжнародних стандартів діяльності. Вона була прийнята у грудні 1996 року. Згідно з даною Програмою всі діючі банки Казахстану повинні були до кінця 2000 року досягти міжнародних стандартів щодо достатності капіталу, ліквідності, якості активів, рівня менеджменту, бухгалтерського обліку, введення і передачі інформації. Кількість банків за роки реалізації Програми (1996-2000 роки) значно скоротилася за рахунок тих, фінансовий стан яких був недостатнім або нестійким.

12.3. Основні перспективи функціонування банківської системи Казахстану

Завдання і запитання для самоконтролю