Розділ 24. Офшорний банківський бізнес

24.1. Зміст і масштаби офшорних банківських операцій

Офшорний банківський бізнес (далі - ОББ) - це міжнародний банківський бізнес, який здійснюється в пільгових режимах: податковому, валютному, банківському й адміністративному. Він використовує різницю потенціалів національних законодавств, низькі засновницькі та управлінські витрати і засоби електронного зв'язку. Оскільки гроші й інші платіжні інструменти сьогодні легко кодуються в комбінації електронних сигналів, забезпечується швидкість, точність і конфіденційність офшорних банківських операцій, що не піддаються будь-якому сторонньому моніторингу і контролю та є чутливими до сприятливої кон'юнктури в будь-якій точці планети. Активи офшорних банків постійно перебувають в русі, приносячи їх власникам і менеджерам підвищені прибутки.

Вигідність ОББ пояснюється можливістю уникнути оподаткування юридичних і фізичних осіб, обійти численні обмеження ділових операцій та наявність конфіденційності. Офшорним банкам заборонені тільки дві речі - банківське обслуговування резидентів країни реєстрації банків і використання в банківських розрахунках національних валют країни реєстрації банків. Але і ці заборони мають свої особливості, а тому надто відносні. По-перше, солідні офшорні банки за спеціальними дозволами місцевої адміністрації допускаються до обслуговування резидентів країни реєстрації. По-друге, офшорний бізнес - це валютний бізнес у вільноконвертованій валюті, й у офшорних банків немає зацікавленості у розрахунках у національних валютах країн реєстрації, тим більше, що не всі ці валюти належать до вільноконвертованих, а потреби у національній валюті для оплати витрат у країнах реєстрації ці банки задовольняють шляхом обміну вільноконвертованої на національні валюти. По-третє, взаємні операції офшорних банків у країнах реєстрації вважаються офшорними, тобто допустимими для них, а саме ці операції в країнах реєстрації і становлять інтерес для офшорних банків.

Основними операціями офшорних банків є відкриття і ведення особових та корпоративних рахунків резидентів країн з високим рівнем оподаткування й жорстким валютним контролем, мобілізація і надання синдикованих позичок та кредитів, операції з євро й азіатськими доларами, лізингові й трастові операції, купівля і продаж боргів, страхування, інвестиції у перспективні галузі тощо.

Ліберальний офшорний режим забезпечує і самим офшорним банкам, і їх фізичним та юридичним клієнтам швидкість, точність і підвищену прибутковість ділових операцій. Недивно, що ділові кола активно включаються в ОББ.

24.2. Регулювання офшорного банківського бізнесу

24.3. Основні переваги офшорних банків

Засновниками офшорних банків виступають, у першу чергу, провідні банки і транснаціональні корпорації, які у своєму глобальному бізнесі використовують пільги і переваги офшорних банківських операцій для своєї вигоди. Конгломерати дрібних і середніх фірм, що організаційно пов'язані, також проводять активну роботу у створенні офшорних банків для обслуговування своїх міжфірмових розрахунків. І нарешті, окремі заможні фізичні особи з певних причин, не довіряючи кошти в трастове управління стороннім особам, бачать сенс у створенні особистого або сімейного офшорного банку. Клієнтами таких банків виступають банки, транснаціональні корпорації, середні й дрібні фірми та фізичні особи, що усвідомили доцільність використання офшорних банківських послуг. Серед клієнтів є, звичайно, і численні офшорні фірми інших, крім банківської, спеціалізацій. Різні групи цієї клієнтури отримують свої вигоди від використання послуг офшорних банків.

Звичайні банки давно оцінили і реалізують переваги ОББ, провідні банки різних країн мають розгалужену мережу своїх офшорних філій по всьому світу.

У розвинених країнах створення звичайного банку коштує 2-10 млн дол. США. Офшорний банк з мінімальними засновницькими витратами і ліцензією типу В або С можна заснувати за 30-40 тис дол. США, включаючи оплату реєстраційного збору і витрати на послуги місцевих юристів. Створення солідного офшорного банку з ліцензією типу А, що претендує на міжнародне визнання, коштує, звичайно, дорожче.

Яскравим винятком із загального правила є офшорні банки Республіки Чорногорія. Парламентом даної Республіки 26 липня 1996 р. був схвалений Закон "Про компанії, що створюються і здійснюють діяльність на особливих умовах", який поклав початок створенню міжнародного офшорного центру в Чорногорії і відкрив нові фінансові, податкові та інвестиційні можливості для здійснення офшорної діяльності, зокрема для здійснення офшорної банківської діяльності. Слід також зазначити, що Республіка Чорногорія не увійшла до переліку офшорних зон, з банками яких українським банкам заборонено встановлювати кореспондентські відносини на підставі Постанови НБУ від 04.11.99 р. № 539 "Про впорядкування кореспондентських відносин комерційних банків". Офшорним банкам Чорногорії дозволяється будь-яка діяльність, за винятком банківського обслуговування резидентів Чорногорії.

Як основні переваги офшорного банку можна виділити:

1. Низькі засновницькі й адміністративні витрати. У офшорних країнах ці величини значно нижчі ніж у звичайних. Для більшості бізнесменів це єдина можливість заснувати іноземний комерційний банк, оскільки інші умови неприйнятні із-за високих вимог до капіталу, персоналу, репутації та бізнес-плану банку. Заснувавши офшорний банк, великі компанії та банки можуть зменшити свої витрати і можливості для бізнесу збільшуються.

Офшорний банк часто виступає як зарубіжний розрахунковий і платіжний центр холдингу або фінансово-промислової групи. У ньому можуть знаходитися поточні рахунки і депозити компаній групи. Обслуговування через офшорний банк дозволяє уникати звернення до іноземних банків. У результаті значна частка витрат на банківські послуги залишається у розпорядженні групи.

2. Численні податкові пільги у країнах реєстрації (тільки разовий реєстраційний збір, щорічний ліцензійний збір і невеликий податок на прибуток).

3. Повне звільнення операцій від місцевого валютного контролю і безперешкодне відкриття та ведення валютних рахунків як в країнах їх реєстрації, так і за кордоном.

4. Підвищена конфіденційність операцій офшорних банків і їх клієнтів. Дозволяється використовувати інститут номінальних директорів, допускається випуск акцій на пред'явника при створенні офшорних банків. Практично у всіх міжнародних офшорних фінансових центрах забезпечена конфідеційність банківських рахунків. Правда, останніми роками міжурядові угоди про співпрацю з питань оподаткування змушують офшорні банки надавати правоохоронним органам країн-учасниць необхідну ділову інформацію по офшорних банках, але ці домовленості діють не скрізь і, як правило, тільки у разі відкриття судових позовів і справ. Популярні послуги офшорних банків з відкриття анонімних рахунків.

5. Офшорні банки вільні від дотримання суворих норм місцевого банківського регулювання. Для них не обов'язково у примусовому порядку купувати казначейські зобов'язання центрального банку або уряду країни реєстрації. У своїй кредитній політиці їм не потрібно слідкувати за обліковою ставкою центральних банків країн реєстрації. Немає вимог до рівнів ліквідності, резервів і деяких інших норм та лімітів банківської практики.

6. Мультивалютна маневреність внесків. Глобальний характер ОББ дозволяє розосереджувати активи вкладників за кордоном у декількох сприятливих та стабільних юрисдикціях і тим самим додатково захищати ці активи від знецінення, конфіскації та ризиків. Оскільки багато офшорних банків, крім банківського обслуговування, беруть на себе і функції трастового управління активами клієнтів, забезпечується професійне розпорядження власністю.