• 5 років: кількість мінеральних добрив (<60 кг д.р./га кожного виду); середня маса техніки і інтенсивність її використання (25- 50 т.км/га в рік); кількість просапних культур (<50 %); кількість органічних добрив (> 10 т/га в рік); зрошення лише в овочевій сівозміні;
• З роки: кількість мінеральних добрив (>60 кг д.р./га кожного виду); середня маса техніки і інтенсивність її використання (>50 т.км/га в рік); кількість просапних культур (>50%); кількість органічних добрив (<10 т/га в рік); зрошення в польових сівозмінах.
Результати визначення структурно-агрегатного складу можуть бути використані для оцінки структурного стану грунту. Перш за все, враховується такий показник, як сума агрономічно цінних агрегатів (0,25-10 мм). За цією ознакою, використовуючи шкалу Долгова і Бахтіна (табл. 2.15), пропонується визначати ступінь підготовленості грунту до посіву культур з середнім розміром насіння (пшениця, жито, овес). Вона придатна для оцінки грунтів середнього і важкого гранулометричного складу, крім супіщаних і піщаних. Якщо при обстеженні виявиться, що оцінка структурного стану грунту незадовільна чи погана, негайно треба рекомендувати застосування прийомів для його покращення – травосіяння, внесення органічних добрив, сидерацію чи навіть вивести його з польової сівозміни в грунтозахисну.
Таблиця 2.15
Шкала оцінки структурно-агрегатного стану орних земель
| № групи | Вміст агрегатів 0,25-10 мм, % | Оцінка структурного | |
| повітряно-сухих | водотривких | стану | |
| 5 | >80 | >70 | відмінний |
| 4 | 80-60 | 70-55 | добрий |
| 3 | 60-40 | 55-40 | задовільний |
| 2 | 40-20 | 40-20 | незадовільний |
| 1 | <20 | <20 | поганий |
При оцінці рівноважної щільності складення (визначеної перед початком весняних польових робіт або через 1-2 місяці після останнього обробітку) слід виходити з того, що для грунтів середнього та важкого гранулометричного складу оптимальні показники знаходяться в межах 1,1-1,3 г/см3. Для супіщаних і піщаних грунтів відповідні параметри складають 1,3-1,5 г/см3. Якщо рівноважна щільність перевищує вказані параметри, то це свідчить, що грунт знаходиться в деградованому стані і потребує відповідного втручання (внесення підвищених норм гною, застосування полегшеної техніки чи глибокого обробітку).
Одним з найважливіших показників оцінки вологозабезпеченості рослин є здатність певного грунту пропускати воду – водопроникність (визначається за допомогою приладу ПВН). Цей процес складається з двох фаз – вбирання і фільтрації. Потрібно також систематично контролювати польову вологоємність грунту. Для одержання даної інформації бажано використовувати дистанційні методи, щоб оперативно приймати ті чи інші рішення.
Для визначення загального ступеня агрофізичної деградації грунтів використовують діагностичні критерії приведені в таблиці 2.16.
Орні грунти Лісостепу в основному мають сприятливі фізичні властивості й середньосуглинковий гранулометричний склад. Найбільшу площу займають чорноземи типові, які характеризуються відносно високим вмістом органічної речовини, міцним зв'язком останньої з мінеральною частиною, багатством (в кількісному відношенні) мінерального тонкодисперсного матеріалу завдяки переважаючому положенню полівалентних катіонів у колоїдному комплексі, а також значною питомою поверхнею і гідрофільністю. У цих грунтів висока потенційна здатність до агрегації і добра оструктуреність, що забезпечує необхідні параметри водно-фізичних властивостей.
Таблиця 2.16
Діагностичні критерії агрофізичної деградації грунтів (узагальнені дані наукових установ України)
| слабкий, до 10 | середній, · 10-50 | сильний, · 50-90 | повний, · 90-100 | |
| Структурно-агрегатний склад, %: | ||||
| повітряно-сухі агрегати розміром 0,25-10 мм | 75-60 | 60-50 | 50-30 | <30 |
| водостійкі агрегати розміром понад 0,25 мм | 45-35 | 35-25 | 25-15 | <15 |
| Рівноважна щільність, г/см3: | ||||
| піщані та супіщані | 1,3 | 1,3-1,5 | 1,5-1,7 | >1,7 |
| суглинкові та глинисті | 1,4 | 1,4-1,6 | 1,6-1,8 | >1,8 |
| Водопроникність, мм/год. | 100-50 | 50-30 | 30-10 | <10 |
У Степу серед орних земель поширені чорноземи звичайні важкосуглинкові й глинисті. Фізичні властивості їх найбільш сприятливі для вирощування рослин, і вони в Генетичному відношенні відрізняються від чорноземів південних, темно- каштанових та інших грунтів, які розташовані південніше. Останні, важкі за гранулометричним складом, часто засолені, мають несприятливі фізичні властивості.
В цілому параметри агрофізичних властивостей основних типів грунтів згідно з критеріями діагностики окультуреності чорноземів, запропонованими В.В. Медведєвим (табл. 2.17), відповідають її середньому рівню.
Таблиця 2.17
Діагностичні критерії рівнів окультуреності чорноземів за агрофізичними показниками в орному шарі
| повітряно-сухі агрегати від 10 до 0,25 мм, % | водотривкі агрегати крупніше 0,25 мм, % | |||
| Високий | 70-80 | 45-55 | 1,1-1,2 | 60-90 |
| Середній | 60-70 | 35-45 | 1,2-1,3 | 30-60 |
| Низький | <60 | <35 | >1,3 | <30 |
Показники, що характеризують агрофізичний стан грунтів, можуть бути використані як для діагностики рівнів фізичної деградації, так і їх окультуреності. Систематичне вивчення їх дає змогу в цілому оцінити участь агрофізичної компоненти в антропогенній еволюції ґрунтів і виробити методичний підхід для її прогнозу. Агрофізичний стан грунтів за умов інтенсивного сільськогосподарського використання залежить від багатьох факторів, які впливають по-різному. Позитивну роль відіграють застосування органічних добрив, кальцієвмісних меліорантів, мінімалізацїї обробітку, травосіяння. До негативних факторів слід віднести надмірно інтенсивний механічний обробіток, ущільнюючу дію сільськогосподарської техніки і безконтрольне зрошення.
Механічний обробіток є провідним фактором, особливо при низькій культурі землеробства, коли інші фактори проявляються слабо. В цьому разі мінімалізація обробітку (заміна оранки поверхневим обробітком) або відмова від будь-якого обробітку набуває великого значення. В результаті таких агроприйомів на чорноземах підвищується вологозабезпеченість рослин (до 5 мм вологи в шарі 0-10 см), поліпшується структурний стан грунту (до 17% за вмістом агрономічно цінної фракції), досягає оптимальних значень щільність складення орного шару ґрунту та істотно знижується (на 0,1 г/см3) в підорному.
Дія тракторів на грунт за традиційної технології вирощування сільськогосподарських культур призводить до погіршення агрофізичних властивостей. Встановлено, що в колії всіх тракторів, і в першу чергу колісних типу Т-150К, щільність Грунту до глибини 20- 30 см може досягати 1,30-1,40 г/см3, тобто порівняно з неущільненим аналогом зростає в середньому на 0,18 г/см3. Вміст повітря при цьому майже вдвоє нижчий за критичний, твердість зростає в 3-4 рази, а водопроникність зменшується в 3-5 разів. Різко погіршуються параметри таких показників, як між- і внутрішньоагрегатна шпаруватість; спостерігається помітне ущільнення окремих агрегатів (Медведев В.В., 1992). Обробіток ущільненого грунту знижує його щільність до 0,9-1 г/см3, однак супроводжується утворенням брил навіть у стані фізичної стиглості. Негативні наслідки ущільнення спостерігаються до глибини 50-60 см. Ступінь ущільнення грунтів під впливом машинно-тракторних агрегатів залежить від численних факторів. Однак, схильність до цього, насамперед, залежить від гранулометричного складу і стану зволоження на час обробітку, які визначають потенційну стійкість грунтів проти деформації. Відомо, що найбільше ущільнюються вологі грунти важкого гранулометричного складу і набагато менше – сухі – легкого гранулометричного складу. У найменшій мірі ущільненню МТА піддаються Грунти північної частини країни (Полісся і північний Лісостеп), в найбільшій – грунти західних районів, причому незалежно від часу обробітку. Основна частина території країни, де переважають середньо- і важкосуглинкові грунти, характеризується досить високим ступенем піддатливості до ущільнення. При вирішенні питання технології механізованих робіт цей фактор слід обов'язково враховувати з тим, щоб у першу чергу на грунтах, які найбільш ущільнюються, запроваджувати мінімалізацію обробітку. Крім того, на піддатливість грунтів до ущільнення слід зважувати ще на стадії конструювання з тим, щоб мати полегшені варіанти МТА при сівбі.
До важливих факторів антропогенного впливу на фізичний стан грунтів слід віднести також зрошення, яке останнім часом широко застосовують в зоні Степу та Сухого Степу. Полив річковою водою протягом відносно нетривалого періоду (не більше 20 років) призводить до деградації фізичних властивостей чорноземів: різко (вдвоє) зменшується в них вміст агрономічно цінної структури, погіршується кришіння маси грунту під дією існуючих пасивних робочих органів сільськогосподарських знарядь, зростає щільність під час сівби на 0,12 г/см3 і при збиранні на 0,07 г/см3, а окремих агрегатів і на 0,06-0,11 г/см3; майже в 1,5 раза зростають різні види опору, розширюється діапазон вологості, з якою проявляється липкість.
Результат дії мінеральних добрив на агрофізичний стан грунтів залежить від виду добрив, їх дози, тривалості взаємодії з грунтом. Як правило, підвищення доз (понад 100 кг), і особливо азотних, сприяє посиленню руйнування структури, диспергації грунту і заповненню грунтових пор тонкодисперсною частиною, що врешті зумовлює підвищення щільності грунту. У чорноземі південному такі негативні зміни більш відчутні, ніж у звичайному і типовому.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка“ на сторінці 2. Приємного читання.
