Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

Оцінка і прогноз якості земель

• 5 років: кількість мінеральних добрив (<60 кг д.р./га кожного виду); середня маса техніки і інтенсивність її використання (25- 50 т.км/га в рік); кількість просапних культур (<50 %); кількість органічних добрив (> 10 т/га в рік); зрошення лише в овочевій сівозміні;

• З роки: кількість мінеральних добрив (>60 кг д.р./га кожного виду); середня маса техніки і інтенсивність її використання (>50 т.км/га в рік); кількість просапних культур (>50%); кількість органічних добрив (<10 т/га в рік); зрошення в польових сівозмінах.

Результати визначення структурно-агрегатного складу можуть бути використані для оцінки структурного стану грунту. Перш за все, враховується такий показник, як сума агрономічно цінних агрегатів (0,25-10 мм). За цією ознакою, використовуючи шкалу Долгова і Бахтіна (табл. 2.15), пропонується визначати ступінь підготовленості грунту до посіву культур з середнім розміром насіння (пшениця, жито, овес). Вона придатна для оцінки грунтів середнього і важкого гранулометричного складу, крім супіщаних і піщаних. Якщо при обстеженні виявиться, що оцінка структурного стану грунту незадовільна чи погана, негайно треба рекомендувати застосування прийомів для його покращення – травосіяння, внесення органічних добрив, сидерацію чи навіть вивести його з польової сівозміни в грунтозахисну.

Таблиця 2.15

Шкала оцінки структурно-агрегатного стану орних земель

№ групиВміст агрегатів 0,25-10 мм, %Оцінка структурного
повітряно-сухихводотривкихстану
5>80>70відмінний
480-6070-55добрий
360-4055-40задовільний
240-2040-20незадовільний
1<20<20поганий

При оцінці рівноважної щільності складення (визначеної перед початком весняних польових робіт або через 1-2 місяці після останнього обробітку) слід виходити з того, що для грунтів середнього та важкого гранулометричного складу оптимальні показники знаходяться в межах 1,1-1,3 г/см3. Для супіщаних і піщаних грунтів відповідні параметри складають 1,3-1,5 г/см3. Якщо рівноважна щільність перевищує вказані параметри, то це свідчить, що грунт знаходиться в деградованому стані і потребує відповідного втручання (внесення підвищених норм гною, застосування полегшеної техніки чи глибокого обробітку).

Одним з найважливіших показників оцінки вологозабезпеченості рослин є здатність певного грунту пропускати воду – водопроникність (визначається за допомогою приладу ПВН). Цей процес складається з двох фаз – вбирання і фільтрації. Потрібно також систематично контролювати польову вологоємність грунту. Для одержання даної інформації бажано використовувати дистанційні методи, щоб оперативно приймати ті чи інші рішення.

Для визначення загального ступеня агрофізичної деградації грунтів використовують діагностичні критерії приведені в таблиці 2.16.

Орні грунти Лісостепу в основному мають сприятливі фізичні властивості й середньосуглинковий гранулометричний склад. Найбільшу площу займають чорноземи типові, які характеризуються відносно високим вмістом органічної речовини, міцним зв'язком останньої з мінеральною частиною, багатством (в кількісному відношенні) мінерального тонкодисперсного матеріалу завдяки переважаючому положенню полівалентних катіонів у колоїдному комплексі, а також значною питомою поверхнею і гідрофільністю. У цих грунтів висока потенційна здатність до агрегації і добра оструктуреність, що забезпечує необхідні параметри водно-фізичних властивостей.

Таблиця 2.16

Діагностичні критерії агрофізичної деградації грунтів (узагальнені дані наукових установ України)

ПоказникиСтупінь деградації грунтів, недобір урожаю, %
слабкий, до 10середній, · 10-50сильний, · 50-90повний, · 90-100
Структурно-агрегатний склад, %:
повітряно-сухі агрегати розміром 0,25-10 мм75-6060-5050-30<30
водостійкі агрегати розміром понад 0,25 мм45-3535-2525-15<15
Рівноважна щільність, г/см3:
піщані та супіщані1,31,3-1,51,5-1,7>1,7
суглинкові та глинисті1,41,4-1,61,6-1,8>1,8
Водопроникність, мм/год.100-5050-3030-10<10

У Степу серед орних земель поширені чорноземи звичайні важкосуглинкові й глинисті. Фізичні властивості їх найбільш сприятливі для вирощування рослин, і вони в Генетичному відношенні відрізняються від чорноземів південних, темно- каштанових та інших грунтів, які розташовані південніше. Останні, важкі за гранулометричним складом, часто засолені, мають несприятливі фізичні властивості.

В цілому параметри агрофізичних властивостей основних типів грунтів згідно з критеріями діагностики окультуреності чорноземів, запропонованими В.В. Медведєвим (табл. 2.17), відповідають її середньому рівню.

Таблиця 2.17

Діагностичні критерії рівнів окультуреності чорноземів за агрофізичними показниками в орному шарі

Рівень окультуреностіСтруктурно-агрегатний склад, %Рівноважна щільність, г/см3Водопроникність, мм/год (середня за 6 год спостережень)
повітряно-сухі агрегати від 10 до 0,25 мм, %водотривкі агрегати крупніше 0,25 мм, %
Високий70-8045-551,1-1,260-90
Середній60-7035-451,2-1,330-60
Низький<60<35>1,3<30

Показники, що характеризують агрофізичний стан грунтів, можуть бути використані як для діагностики рівнів фізичної деградації, так і їх окультуреності. Систематичне вивчення їх дає змогу в цілому оцінити участь агрофізичної компоненти в антропогенній еволюції ґрунтів і виробити методичний підхід для її прогнозу. Агрофізичний стан грунтів за умов інтенсивного сільськогосподарського використання залежить від багатьох факторів, які впливають по-різному. Позитивну роль відіграють застосування органічних добрив, кальцієвмісних меліорантів, мінімалізацїї обробітку, травосіяння. До негативних факторів слід віднести надмірно інтенсивний механічний обробіток, ущільнюючу дію сільськогосподарської техніки і безконтрольне зрошення.

Механічний обробіток є провідним фактором, особливо при низькій культурі землеробства, коли інші фактори проявляються слабо. В цьому разі мінімалізація обробітку (заміна оранки поверхневим обробітком) або відмова від будь-якого обробітку набуває великого значення. В результаті таких агроприйомів на чорноземах підвищується вологозабезпеченість рослин (до 5 мм вологи в шарі 0-10 см), поліпшується структурний стан грунту (до 17% за вмістом агрономічно цінної фракції), досягає оптимальних значень щільність складення орного шару ґрунту та істотно знижується (на 0,1 г/см3) в підорному.

Дія тракторів на грунт за традиційної технології вирощування сільськогосподарських культур призводить до погіршення агрофізичних властивостей. Встановлено, що в колії всіх тракторів, і в першу чергу колісних типу Т-150К, щільність Грунту до глибини 20- 30 см може досягати 1,30-1,40 г/см3, тобто порівняно з неущільненим аналогом зростає в середньому на 0,18 г/см3. Вміст повітря при цьому майже вдвоє нижчий за критичний, твердість зростає в 3-4 рази, а водопроникність зменшується в 3-5 разів. Різко погіршуються параметри таких показників, як між- і внутрішньоагрегатна шпаруватість; спостерігається помітне ущільнення окремих агрегатів (Медведев В.В., 1992). Обробіток ущільненого грунту знижує його щільність до 0,9-1 г/см3, однак супроводжується утворенням брил навіть у стані фізичної стиглості. Негативні наслідки ущільнення спостерігаються до глибини 50-60 см. Ступінь ущільнення грунтів під впливом машинно-тракторних агрегатів залежить від численних факторів. Однак, схильність до цього, насамперед, залежить від гранулометричного складу і стану зволоження на час обробітку, які визначають потенційну стійкість грунтів проти деформації. Відомо, що найбільше ущільнюються вологі грунти важкого гранулометричного складу і набагато менше – сухі – легкого гранулометричного складу. У найменшій мірі ущільненню МТА піддаються Грунти північної частини країни (Полісся і північний Лісостеп), в найбільшій – грунти західних районів, причому незалежно від часу обробітку. Основна частина території країни, де переважають середньо- і важкосуглинкові грунти, характеризується досить високим ступенем піддатливості до ущільнення. При вирішенні питання технології механізованих робіт цей фактор слід обов'язково враховувати з тим, щоб у першу чергу на грунтах, які найбільш ущільнюються, запроваджувати мінімалізацію обробітку. Крім того, на піддатливість грунтів до ущільнення слід зважувати ще на стадії конструювання з тим, щоб мати полегшені варіанти МТА при сівбі.

До важливих факторів антропогенного впливу на фізичний стан грунтів слід віднести також зрошення, яке останнім часом широко застосовують в зоні Степу та Сухого Степу. Полив річковою водою протягом відносно нетривалого періоду (не більше 20 років) призводить до деградації фізичних властивостей чорноземів: різко (вдвоє) зменшується в них вміст агрономічно цінної структури, погіршується кришіння маси грунту під дією існуючих пасивних робочих органів сільськогосподарських знарядь, зростає щільність під час сівби на 0,12 г/см3 і при збиранні на 0,07 г/см3, а окремих агрегатів і на 0,06-0,11 г/см3; майже в 1,5 раза зростають різні види опору, розширюється діапазон вологості, з якою проявляється липкість.

Результат дії мінеральних добрив на агрофізичний стан грунтів залежить від виду добрив, їх дози, тривалості взаємодії з грунтом. Як правило, підвищення доз (понад 100 кг), і особливо азотних, сприяє посиленню руйнування структури, диспергації грунту і заповненню грунтових пор тонкодисперсною частиною, що врешті зумовлює підвищення щільності грунту. У чорноземі південному такі негативні зміни більш відчутні, ніж у звичайному і типовому.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка
  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін