Важливим засобом, для поліпшення фізичних властивостей засолених Грунтів є висівання на полях сівозміни конюшини і люцерни. Маючи глибоку кореневу систему, ці культури переносять з глибоких шарів грунту (материнської породи) кальцій і нагромаджують його в одному шарі. Кальцій витісняє з ГВК натрій, внаслідок чого відбувається "розсолення" грунту і лужна реакція середовища зміщується у бік нейтральної.
Ефективність гіпсування значною мірою залежить від типу грунту, ступеня його засолення, норм і способів внесення гіпсу, вмісту вологи тощо. Зрошення, затримування снігу і талих вод, сівба багаторічних трав на засолених полях значно підвищують ефективність гіпсування. За даними науково-дослідних установ, підвищення врожайності зерна колоскових культур від гіпсування Грунту в сівозміні становить 3-5 ц/га, а коренеплодів цукрових буряків – 30-50 ц/га. На ефективність гіпсування впливають також такі фактори, як поєднання внесення гіпсу з глибокою оранкою, внесення органічних і мінеральних добрив, висівання сидеральних культур, особливо люпину або буркуну. Глибока оранка забезпечує кращий контакт і взаємодію гіпсу з грунтом, що зумовлює також і ефективне використання азотних і фосфорних добрив. Кращими формами азотних добрив є сульфат амонію, а фосфорних – суперфосфат, які, будучи фізіологічно кислими, зміщують реакцію грунту в бік підкислення. Калійних добрив не вносять, оскільки вони на засолених грунтах неефективні і можуть навіть знижувати врожай. Ефективність гіпсу підвищується при внесенні його разом з органічними добривами, гноєм і компостами, а також при використанні сидератів, особливо під час сівби люпину або буркуну. Зелена маса цих сидеральних культур збагачує грунт на органічні речовини й азот, а їх кореневі системи активно розпушують щільні солонцеві горизонти.
Гіпс та інші матеріали, які застосовують для гіпсування ґрунтів, одночасно можуть бути використані безпосередньо як добрива, що містять кальцій і сірку. Так, гіпс може бути корисний як добриво для бобових та хрестоцвітих культур. Досить часто гіпс і фосфогіпс вносять під багаторічні бобові трави – конюшину і люцерну. Всю норму меліоранта (3-4 ц/га) вносять поверхнево і заробляють боронами. В степовій зоні України його вносять – восени, в інших зонах – навесні під час відростання трав. Внесена норма гіпсу забезпечує підвищення врожаю сіна трав на важких підзолистих грунтах до 15-16 ц/га, на чорноземах вилугуваних і сірих лісових Грунтах Лісостепу – до 6-7 ц/га.
Перспективні заходи передбачають:
• визначення та обгрунтування оптимального співвідношення ріллі з іншими угіддями та лісовими насадженнями, включаючи заповідники і заказники та проведення на цій основі реконструкції землекористування;
• перехід від концепції суцільного зрошення до оазисного (локального) з впровадженням більш економних засобів зрошення;
• розробка вимог до виконання екологічної експертизи на різних етапах проектних, будівельних та експлуатаційних робіт;
• розробка комплексної програми підвищення технічного рівня зрошуваних та осушених земель на рівні обласних водогосподарських установ;
• розробка та впровадження агроекологічної концепції зрошення земель та біогеохімічних принципів екологічного нормування припустимих навантажень на екосистеми;
• проведення моніторингу земель меліоративного фонду, розробка науково-обгрунтованої програми робіт з організації моніторингу зрошуваних земель;
• створення розгалуженої мережі банків інформації та автоматизованої системи управління ними, створення геоінформаційних систем (ГІС);
• створення імітаційних моделей для виявлення оптимальних режимів експлуатації, параметрів та варіантів використання тих чи інших земель;
• вдосконалення заходів кількісного та якісного обліку меліорованих земель на підставі дистанційного зондування, використання аеро- та космічних знімків;
• проектування та створення системи дослідно-виробничих полігонів і стаціонарів для ведення постійних, довготривалих спостережень за динамікою грунтових процесів;
• складання прогнозу грунтово-меліоративних режимів і загальних екологічних умов та розробка рекомендацій з їх регулювання;
• розробку довгострокової програми водних, хімічних, фітобіологічних та інших меліорацій гідроморфних земель з метою поступової трансформації їх в землі високої категорії якості, створення стабільного продовольчого фонду України;
• реконструкцію (модернізація) гідромеліоративних мереж в гумідних регіонах України і перехід на нові високомобільні, екологічно надійні і ресурсозберігаючі водорегулюючі системи;
• вибір обгрунтованих напрямів використання і спеціалізації рослинництва на осушених землях;
• удосконалення і реалізацію раціональної структури земельних угідь: ріллі, пасовищ, сіножатей, багаторічних насаджень, створення буферних природоохоронних смуг, ренатуралізацію земель кризового стану, створення стійких агроландшафтів;
• удосконалення господарювання на осушених землях, передачу їх у приватну власність, встановлення цін і створення капіталу земель меліоративного фонду, режиму його відтворення і збільшення;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель“ на сторінці 4. Приємного читання.
