Розділ 62

— Неможливо! Яку церкву я пропустив? Я обшукав усі церкви у Франції!

— Він не в церкві, — відповіла Софі, — а в швейцарському Депозитарному банку.

На обличчі Тібінґа з’явилось розчарування.

— Наріжний камінь у банку?

— У сейфі, — уточнив Ленґдон.

— У банківському сейфі? — Тібінґ рішуче затряс головою. — Це неможливо. Наріжний камінь має бути захований під знаком Троянди.

— Так і є, — сказав Ленґдон. — Він лежав у скриньці трояндового дерева, на якій є інкрустація у вигляді троянди з п’ятьма пелюстками.

Тібінґ був приголомшений.

— Ви бачили наріжний камінь?

Софі кивнула.

— Ми побували в цьому банку.

Тібінґ підійшов до них, його очі розширилися від страху.

— Друзі, ми мусимо діяти! Наріжний камінь у небезпеці! Наш обов’язок — захистити його. Що, як існують ще й інші ключі? Може, їх викрали в убитих сенешалів? Якщо Церква дістанеться до цього банку так само, як ви…

— Буде запізно, — сказала Софі. — Ми забрали наріжний камінь.

— Що?! Ви забрали наріжний камінь із сховку?

— Не хвилюйтесь, — заспокоїв його Ленґдон. — Наріжний камінь у надійному місці.

— Сподіваюсь, у дуже надійному?

— Взагалі-то, — Ленґдон не зміг стримати усмішки, — це залежить від того, як часто ви прибираєте під канапою.

Вітер за стінами Шато Віллет посилився і роздував рясу Сайласа, що причаївся під вікном вітальні. Він чув лише уривки розмови, але слова наріжний камінь долітали до його вух неодноразово.

Він там.