Розділ 35

Ленґдон ще раз уважно оглянув ключ із хрестом: підніс його до вікна, потім близько до очей, намагаючись виявити хоч якийсь знак, який би підказав, де цей ключ було виготовлено. Проте в мерехтливому світлі, що падало від дорожніх ліхтарів, він не побачив нічого, окрім емблеми Пріорату Сіону.

— Це не має логіки, — нарешті вимовив він.

— Що саме?

— Та те, що твій дідусь доклав стільки зусиль, щоб передати тобі ключ, з яким ти не знаєш, що робити.

— Погоджуюсь.

— Ти впевнена, що він нічого не написав на зворотному боці картини?

— Я все оглянула. Більше там нічого не було. Лише цей ключ. Я побачила герб, поклала ключ до кишені, і ми пішли звідти.

Ленґдон наморщив чоло і придивився тепер до тупого кінця трикутного стрижня. Нічого. Тоді підніс ключ до самих очей й уважно оглянув край головки. Теж нічого.

— Здається, цей ключ недавно чистили.

— З чого ти взяв?

— Від нього наче відгонить спиртом.

Софі обернулася.

— Не зрозуміла?

— Він пахне так, наче хтось тер його якимсь розчинником. — Ленґдон понюхав ключ. — 3 іншого боку запах сильніший. — Він перевернув ключ іншим боком. — Так, це якийсь розчинник на спиртовій основі або ж… — Ленґдон замовк.

— Що?

Він підніс ключ до світла і подивився на гладеньку поверхню хреста. Вона начебто місцями блищала.

— А ти добре оглянула ключ, перш ніж покласти до кишені?

— Що? Та ні, не дуже. Я не мала часу.

Ленґдон обернувся до неї.

— Той ліхтарик ще при тобі?