— Ні, — погодився Ерагон. — Мабуть, я нічого йому не казатиму. Але якщо все це надто важливе, щоб його приховувати?
Вони ще довго гомоніли, аж доки не втомилися переконувати одне одного. Тоді друзі просто сіли поруч і до самісінького вечора розглядали довколишні краєвиди.
За якийсь час Ерагон уже поспішав до Тейрма й невдовзі постукав у двері Джоудового будинку.
— Ніл уже повернувся? — спитав хлопець дворецького.
— Так, сер. Гадаю, він у кабінеті, — пролунало у відповідь.
— Дякую, — кивнув юнак і подався до кабінету. Там він побачив Брома, що сидів біля каміна й пихкав люлькою.
— Як усе пройшло? — спитав Ерагон.
— Препаскудно! — буркнув Бром, не виймаючи люльки з рота.
— Але ж ви розмовляли з Брандом?
— Так, без жодних утішних наслідків. Цей торговий розпорядник — найгірший різновид бюрократа. Він дотримується найдрібніших правил, із задоволенням вигадуючи ще й свої власні, аби тільки ускладнювати людям життя! До того ж, він уважає, що робить це для загального добра.
— То він не дозволив проглянути записи? — спитав Ерагон.
— Ні, — знов буркнув Бром. — Що я йому вже тільки не казав, він залишився непохитний. Навіть відмовився від хабара, досить великого! Раніше я гадав, що непродажних вельмож узагалі не існує, а от тепер вважаю їх гіршими за звичайнісіньких мерзотників.
Старий люто запихкав димом і нерозбірливо вилаявся.
— І що ж тепер? — спитав юнак, перечекавши напад Бромової люті.
— Наступного тижня почну вчити тебе читати! — відповів той.
— А потім?
— А потім на Бранда чекатиме сюрприз, — розплився в посмішці Бром. Ерагон почав був розпитувати який саме, та старий тільки відмахнувся.
Вечеряли друзі в розкішній їдальні. Джоуд сидів по один бік столу, непривітна Гелена —
по другий. Бром із Ерагоном усілися посередині, але така позиція видалась парубкові не зовсім затишною. З обох боків було порожньо, тож єдине, що його тішило, це можливість швидкої втечі. Думка про неї заспокоювала юнака, коли той ловив на собі похмурі погляди господарки будинку.
Вечеря відбувалася в цілковитій тиші, оскільки господарі відразу ж узялися за страви. «Навіть на похороні часом буває веселіше», — мимохіть подумав Ерагон. Адже справді буває. Наприклад, у Карвахолі він відвідав чимало похоронів, і на жодних поминках не було так сумно. А тут наче нікого й не ховають, але хвилі обурення й люті, що їх випромінює Гелена, так і накривають його з головою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ерагон» автора Паоліні К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відьма й кіт-перевертень“ на сторінці 7. Приємного читання.