Розділ «ПЕРЕД МАЙБУТНІСТЮ»

Пошиті з наших волокон торби.

Не знаємо, куди ми йдем і звідки,

Веде нас кий жебрацтва і мана,

І Господа ми кличемо у свідки,

Що ми – не ми, що інших тут вина.

Так ми живем. Шукаєм нову пашу,

Як скот, що на пустелю заблукав.

Невже ж то хтось і на майбутність нашу

Непощадиму проклятьбу наклав?

Невже нема дороги нам нікуди,

І нас поглине безуму пітьма?

Невже для нас даремним поклик буде:

«Вставайте, визволяйтеся з ярма!»?!

1922 р.