Розділ «ЗАПУСТІЛИЙ ПАЛАЦ»

Володар кволий твій одбився од наук

Величної доби Зигмунда й літ терпіння.

Він «Поділ» стверджує в чужині й до вдуріння

Все лічить, скільки мав дубів та хвойних штук.

А ти – слід розкоші й трудів численних рук —

Стоїш, де одцвіли магнатські покоління.

І цегла падає з прогнилого склепіння,

І шпари й тріщини засновує павук.

Край тину забобон росте, як зілля, вперто;

Скотину в парк жене голодний «сервітут»;

Нечистий з відьмами гуляє тут відверто.

Вповзає знищення і пустка в кожен кут,

І скалить зуби смерть: «Моя вже влада тут,

На вхід життя сюди я накладаю veto».

1910