Розділ «СЕРЕД МОГИЛ»

На плечі взявши хрест, серед могил я стану,

Як од заснулих там пророків посланець,

І гляну аж туди, де світу є кінець, —

Найдальші овиди я думкою дістану.

Я всюди клич пущу – з кургану до кургану —

По всій безмежності широко й навпростець,

Клич-заклинання, клич незгублених сердець,

Вчарований у спів, у пісню нездоланну.

Прокльонами раба, що гине в злі й від зла,

Молінням грішника, що в запалі жахному

Зарізав матір, я звернусь до сонця й грому —

Хай спалять мені плоть, хай висмалять дотла

Мій зір, неначе цвіт слабенького стебла,

Але ж нехай і хрест мій спопелять при тому.

1915