Розділ «ДОЛЯ ВДОВИ»

Як гляну, погляну – неправдою лютою

Цей світ закувався під владою тьми.

Наповниться серце гіркою отрутою,

Та вирветься пісня, облита слізьми.

Щасливу людину побачити хочу я —

Шукати даремно щасливця-раба!

Немає щасливої долі жіночої,

Але найстрашніша – вдовина судьба.

Ніхто за сирітку вдову не заступиться,

Ніхто не боронить сердешну, ніхто.

А кривдник на кривду для неї не скупиться —

І совісті людській, і правді назло.

Сосна серед поля росте самотиною —

Опалює віти гроза вогнева.

Живе без опіки журбою єдиною —

Під злигоднів бурями бідна вдова.

Колись чоловіка нещасного, хворого

Вона доглядала – не знала добра.

А нині не має спочинку від ворога,