Розділ «З ПІСЕНЬ БЕЗЗЕМЕЛЬНОГО»

Ох, як гляну, гляну я,

Що така біда мені,

То болить душа моя,

Мов закута в камені.

В тебе ж, у соколика,

Ні свойого поленька,

Ні свойого волика,

Ні свойого столика.

Ходиш ти під зорями,

Там, де все вже сходжене,

Там, де поле зоране

Та ще й заскороджене.

Не тобі там сіяно,

Не тобі ж і змелено,

Доля, вітром звіяна, —

Доля безземельного.

Твої думи думані

Чують хмари буряні,

Тільки люди людяні