Розділ «НА СЛУЖБІ»

Ех, ненависна доля моя,

Під’яремне життя – навісне!

Кров жере з мене пан, як змія,

Ще й грозиться прогнати мене.

За латки на свитині старій

Він, неситий, мене обікрав.

Він розжився на крові моїй,

Крові мало – життя б відібрав!

Чи ж то святечко в мене було?

Чи, як люди, гуляв я коли?

Чи до мене в це вбоге житло

Бодай раз які гості прийшли?

А не з дерева серце моє,

Не смітник у моїй голові,

В моїх жилах тече-виграє

Не вода! В мене очі живі!

Я хотів би, як люди, ось так

На гуляння в неділю піти,

Поспівати про бідних бурлак,