Розділ «НА СУД»

На суд вам, книжники, себе я віддаю,

Судіте, як велить і пише ваш закон;

Життя моє – то гніт і рани від припон,

Але душа моя не збруднена в гною.

Я вашу обминав ненависну сім’ю,

Фальшивим ідолам не видався в полон.

Якщо я й проклинав, бентежачи ваш сон,

То проклинав себе і мук своіх змію.

Грішив я так, як ви, не мав грішніших справ,

Пив чарку гіркоти й терпіння – все до дна,

Не знадила мене облуда ні одна.

Як звір, єдиний гріх мене душив і рвав,

Мій злочин в тім, що я мав серце, серце мав!

Але чи це така страшенна вже вина?

20 січня 1915 р.