Розділ «СПРОСОННЯ»

…Ні! Годі, годі сльози лити,

Страждати марно в глушині!

Забрали все, чим міг би жити,

Нічого ж не дали мені.

Невільник – догоджати треба,

Злим людям!.. З потом кров тече.

Немає милості від неба:

То спека, то мороз пече.

Посів мій нищать суховії,

В криву хатчину громи б’ють;

Овечку вовк роздер – надіі

Нема ні на що – гнів і лють!

Марніє жінка, гине з праці,

В дірявім ходить каптані…

Гей ти, що пестишся в палаці,

Моє життя пізнав чи ні?!

А доки житиму так, доки

Терпітиму цей страм і жах?!

До кістки вжерлися волоки,