Розділ «ДУМКИ ПЕРЕД ВЕСНОЮ»

Все вище сонце, менша тінь,

Хтось там співає, чути сміх.

Спливає на людей теплінь,

І радість огортає всіх.

Світ сонечко розвеселя,

Вже чути подихи весни.

Загине й слід зими; земля

Студені поскидає сни.

Зазеленіє ліс, моріг,

Заграє дзвонами струмок.

Село візьметься до чепіг,

Задме в сопілку пастушок.

Загуркотить весняний грім,

Засяють люди, повні мрій…

Чому ж мені й думкам моїм

Так сумно-сумно, брате мій?

Чого мені душа болить,

Чому я чахну наяву?

Мов каня та, що просить: «Пить!>>,