Розділ «ДУМКИ ПЕРЕД ВЕСНОЮ»

Так щастя, щастя кличу-зву.

Марніє молодість моя

На безпритуллі, в бідноті.

Нудьга – зажерлива змія —

Гнітить надії золоті.

І хоч весна з теплом іде,

Печаллю скований мій дух;

Нема привіту від людей,

Неначе пустка надовкруг.

Гей, темний гаю, може, ти

Збагнути міг би цю печаль,

На гіллі, в шумі піднести

До зір ясних мій біль, мій жаль.

Гей, може, ви, зірки ясні,

У душу глянете мою

І скажете далечині,

Які боління я терплю.

1906