Розділ «СПРОСОННЯ»

Кривавлять ноги в личаках.

Гризе сорочка зрібна плечі,

Сіряк – одежечка моя —

Не вирятує в холоднечі,

А влітку парить, як шлея.

Чуприна, пріючи від поту,

Облазить, а шапчина – сміх…

Я від коси нажив ломоту,

А дихавицю – від чепіг.

Вуграми від мозолів руки

Покрилися – аж плоть гниє.

О, скільки горя, скільки муки

Життя безрадісне дає!

Ніхто мене вже не втішає —

«Даруй!» не каже чи «Пробач!».

Лиш відгомін озветься в гаї,

Як заспіваю через плач.

Гей, розтлумач, поріддя враже,

Злодії, трутні всі, скажіть:

Чому, де труд кривавий ляже, —