Розділ «26»

— Філіпові бракує ентузіазму, — відказала вона Луїзі, — він або ж погоджується з усім, що я кажу, або ж йому взагалі байдуже. Іноді мені здається, що всі мої старання тут марні, терасова доріжка, кущі на плантації. Його влаштувала б простенька трава та багниста доріжка. Ось, тримайте свою чашку.

Вона подала чашку Луїзі, яка знову сіла на стілець. Потім передала мені мою, підійшовши до підвіконня.

Я похитав головою.

— Не бажаєте tisana, Філіпе? — спитала вона. — Але ж вона вам допомагає заснути. Раніше ви ніколи не відмовлялися. Це особливий рецепт. Я приготувала її вдвічі міцнішою, ніж зазвичай.

— Випийте за мене, — відповів я.

Вона стенула плечима:

— Собі я вже налила. Я люблю, щоб вона була настояна. А вашу доведеться вилити. Дуже шкода.

Вона нахилилася наді мною та вилила вміст чашки у вікно. Встаючи, вона поклала руку мені на плече, і до мене долинув запах, який я так добре знав. Не парфумів, аромат самої її сутності, її шкіри.

— Ви в порядку? — прошепотіла вона так, щоб Луїза не чула.

Якби всі знання, всі відчуття можна було знищити, я б погодився, тільки б вона лишалася, тримаючи руку на моєму плечі. Ніякого розірваного листа, ніякого таємничого пакетика в маленькій шухляді, ніякого зла, ніякої дволикості. Її рука ковзнула від плеча до мого підборіддя, і завмерла там у миттєвій ласці, яка, позаяк вона стояла між мною та Луїзою, лишилася непоміченою.

— Упертий ви мій, — сказала вона.

Я поглянув поверх її голови і побачив портрет Емброуза над камінною полицею. Його очі, юні та невинні, вп’ялись у мої. Я нічого не відповів, і відійшовши, вона поставила мою порожню чашку на тацю.

— Ну, що скажете? — спитала вона Луїзу.

— Боюся, — перепросила Луїза, — мені також знадобиться час, щоб уподобати її.

— Мабуть, — сказала Луїза, — кислуватий присмак підходить не всім. Не зважайте. Це прекрасний заспокійливий засіб для неспокійних душ. Сьогодні ми всі міцно спатимемо.

Вона усміхнулася та повільно відпила з власної чашки.

Ми ще трохи поговорили, десь із півгодини чи довше. Точніше, говорила Рейчел із Луїзою. Потім, устаючи та ставлячи чашку назад на тацю, вона сказала:

— Спека вже спала, хто прогуляється зі мною в саду?

Я мигцем глянув на Луїзу, яка, помітивши це, не відповіла.

— Я пообіцяв Луїзі показати старий план маєтку в Пеліні, який нещодавно знайшов. Там чітко вказані всі межі, і видно, що стара фортеця входить до земель маєтку.