— Упевнений більше, — відповів я, — ніж у чомусь іншому на цілому світі.
Вона поглянула на мене. Її очі здавалися темнішими в світлі свічки.
— Того ранку ви говорили дуже впевнено і вкрай уперто. Тепло будинків…
Вона простягнула руку, все ще сміючись, і загасила свічку.
Коли на світанку я стояв на траві, ще до того як слуги прокинулись і спустились донизу, щоб відчинити ставні і впустити до будинку день, я міркував, чи був ще хоч один чоловік до мене, чию пропозицію руки та серця прийняли б настільки просто. Якби так ставалося з кожним, це зберегло б купу часу на залицяння. Любов зі всіма своїми хитрощами дотепер мене не турбувала. Чоловіки та жінки можуть робити все, що їм заманеться, мені було байдуже. Я був сліпий і глухий, я спав. Та це в минулому.
Те, що сталося в перші години мого дня народження, лишиться назавжди. Якщо в них була пристрасть, я забув про неї. Якщо була ніжність — вона все ще зі мною. І навіки зі мною подив, що жінка, яка приймає любов — беззахисна. Певно, це і є та таємниця, якою вони сліплять нас. І яку бережуть до останнього.
Я ніколи цього не дізнаюся, позаяк мені немає з чим порівнювати. Вона була моєю першою й останньою.
22
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Моя кузина Рейчел» автора Дафна дю Мор’є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „21“ на сторінці 10. Приємного читання.