Розділ «42»

Орнітоптер!

— Один маленький ’топтер, — сказав Стілґар.

— Можливо, розвідник, — погодився Пол. — Гадаєш, нас помітили?

— З такої відстані ми — тільки хробак на поверхні, — Стілґар махнув лівою рукою. — Додолу. Стрибайте на пісок.

Загін почав спускатися боками хробака, стрибати й змішуватися з піском під плащами. Пол зауважив, де стрибнула Чані. Тепер лишилися тільки вони зі Стілґаром.

— Хто піднімається першим, спускається останнім, — сказав Пол.

Стілґар кивнув, спустився з боку хробака на гаках і стрибнув на пісок. Пол зачекав, доки творець відійде на безпечну відстань від місця десантування загону, а тоді витягнув гаки. Це була доволі делікатна мить, адже хробак іще не виснажився повністю.

Звільнившись від стрекал і гаків, великий хробак почав занурюватися в пісок. Пол відбіг назад уздовж його спини, ретельно розрахував момент і зіскочив. Він приземлився на бігу, помчав до ковзкої поверхні дюни, як його вчили, й сховався під водоспадом піску, захищений плащем.

Тепер — чекання…

Пол обережно повернувся і поглянув на шматочок неба крізь щілину в складках плаща. Він уявляв, як усі інші вздовж шляху роблять так само.

Пол почув помахи крил орнітоптера ще до того, як побачив його. Зашелестіли реактивні двигуни, й апарат здійнявся над цим клаптем пустелі, широкою дугою повертаючись до хребта.

«’Топтер без розпізнавальних знаків», — зауважив Пол.

Апарат зник за хребтом Хаббанія.

Над пустелею прокричала пташка. Ще одна.

Пол виліз із піску й видерся на вершину бархана. Інші постаті вишикувалися в шерег, і юнак серед них упізнав Чані та Стілґара.

Стілґар махнув у напрямку хребта.

Загін зібрався й рушив піщаною ходою, ковзаючи поверхнею ламаним ритмом, який не потривожить творця. Стілґар підійшов до Пола через утрамбований вітром пісок бархана.

— Це апарат контрабандистів, — мовив вождь.

— Здається, що так, — погодився Пол. — Але вони залетіли надто глибоко в пустелю.

— У них також проблеми з патрулями, — пояснив Стілґар.