— Мені не потрібна нічия жалість.
— Поживемо-побачимо, — прохрипіла стара. На диво жваво вона повернулася і подивилася на натовп.
— Скажи їм, Стілґаре.
— Чи ж потрібно? — запитав він.
— Ми — люди Місру, — проскрипіла стара. — Відколи наші предки-суніти втекли з Аль-Уруби в долині Нілу, ми зазнали й вигнання, і смерті. Молодь іде вперед, щоб наш народ не вимер.
Стілґар глибоко вдихнув і ступив два кроки вперед.
Джессіка відчула, як тиша охопила натовп: двадцять тисяч людей, які зібралися тут, стояли мовчки й майже нерухомо. Враз вона здалася собі маленькою, а її пильність загострилася.
— Сьогодні ми маємо залишити цю січ, яка довгий час була нашим притулком, і рушити на південь, у пустелю, — мовив Стілґар. Його голос сягнув кожного підведеного обличчя, посилений акустичною мушлею позаду виступу.
Натовп і далі мовчав.
— Превелебна Матір сказала мені, що не переживе ще одну гаджру, — вів далі Стілґар. — Раніше нам доводилося жити без Превелебної Матері, але то є лихом для народу — шукати новий дім за таких важких обставин.
Тепер натовп заворушився, повнячись шепотом і тривожним гомоном.
— Тож цього не має трапитися, — сказав Стілґар. — Наша нова Сайядіна Джессіка з Чарівницьким Даром погодилася виконати сьогодні обряд. Вона спробує пройти випробування, щоб ми не втратили силу нашої Превелебної Матері.
«Джессіка з Чарівницьким Даром», — промайнуло в голові Джессіки. Вона бачила, як Пол витріщається на неї, відчувала запитання, що бриніли в його погляді, але його вуста були сковані дивовижністю всього навколо.
«Якщо я загину під час випробування, що трапиться з ним?» — запитувала себе Джессіка. І знову сумніви охопили її.
Чані підвела стару Превелебну Матір до кам’яної лави всередині акустичної мушлі, а тоді повернулася й стала біля Стілґара.
— А щоб ми не втратили все, якщо Джессіці з Чарівницьким Даром не поталанить, — мовив Стілґар, — Чані, доньку Лієта, буде висвячено на Сайядіну. — Він відступив на крок убік.
З глибини акустичної мушлі до них долинув голос старої, посилений шепіт, різкий і пронизливий:
— Чані повернулася зі своєї гаджри — Чані бачила води.
Шелест прокотився натовпом:
— Вона бачила води.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „37“ на сторінці 3. Приємного читання.