Розділ «35»

— Ви маєте визнати, що якби ми використали Арракіс як планету-в’язницю, то отримали б надійну робочу силу.

— Ви передбачаєте збільшення кількості в’язнів?

— Там почалися хвилювання, — визнав Барон. — Мені довелося сильніше їх притиснути, Фенрінґу. Зрештою, ви ж знаєте ціну, яку я був змушений заплатити проклятій Гільдії за перевезення наших об’єднаних сил на Арракіс. Звідкілясь же я маю повернути ті гроші.

— Я б не радив вам використовувати Арракіс як планету-в’язницю без Імператорського дозволу, Бароне.

— Звісно ж ні, — відказав Барон і здивувався несподіваним крижаним ноткам у голосі Фенрінґа.

— Є ще одне питання, — мовив граф. — Ми дізналися, що ментат Герцога Лето, Зуфір Хават, не мертвий, а перебуває у вас на службі.

— Я не міг змусити себе знищити його, — відповів Барон.

— Ви збрехали командирові сардаукарів, коли сказали, що Хават мертвий.

— Але то була свята неправда, графе. Я б не наважився довго сперечатися з тим чоловіком.

— Хават і був справжнім зрадником?

— Ох, я вас прошу, ні! То був фальшивий лікар. — Барон витер зі щоки піт. — Ви маєте зрозуміти, Фенрінґу, я лишився без ментата. Ви знаєте про це. А я ніколи не лишався без ментата. Це так незручно.

— Як ви змусили Хавата перейти на ваш бік?

— Його Герцог помер, — Барон витиснув усмішку. — Нема чого боятися Хавата, любий графе. Плоть ментата насичена латентною отрутою. Ми додаємо в його їжу антидоти. Без антидота отрута почне діяти — і він помре за кілька днів.

— Припиніть давати антидот, — сказав граф.

— Але ж Хават корисний!

— І знає надто багато такого, чого не варто знати жодній живій душі.

— Ви ж казали, що Імператор не боїться викриття.

— Не грайтеся зі мною, Бароне!

— Якщо я побачу такий наказ з Імператорською печаткою, то виконаю його, — мовив Барон. — Але я не підкорюватимуся вашим примхам.

— Гадаєте, це примха?