«Фримени! — подумав Пол. — Хто б іще тримався так упевнено на піску? Через кого ще можна не перейматися — бо для них небезпеки нема? Вони знають, як тут жити! Знають, як перехитрувати хробака!»
— Що фримени робили на гарвестері? — запитав Пол.
Кайнс обернувся.
Арракійський здоровань широко розплющеними, синіми на синьому очима вдивлявся в Пола.
— А це що за малий? — запитав він.
Галлек, розташувавшись між Полом і чоловіком, мовив:
— Це Пол Атрід, син Герцога.
— А чом’ це він каже, що на нашій тарантайці були фримени? — запитав чоловік.
— Вони відповідають описам, — відказав Пол.
Кайнс пирхнув.
— Не можна визначити фрименів, один раз глянувши на них! — Він зиркнув на арракійця. — Ти. Хто ті люди?
— Друзі одного з наших, — відповів мешканець Дюни. — Просто друзі із селища, яким закортіло подивитися на піски з прянощами.
Кайнс відвернувся.
— Фримени!
Але він добре пам’ятав слова з легенди: «Лісан аль-Гайб бачитиме правду крізь усі хитрощі».
— Найімовірніше, вони вже мертві, юний мосьпане, — мовив чоловік Дюни. — Не варто говорити про них лихе.
Але Пол відчув у їхніх голосах фальш і приховану загрозу, яка інстинктивно змусила Галлека зайняти оборонну позицію.
Пол сухо відказав:
— Жахливе місце, щоб зустріти смерть.
Не озираючись, Кайнс промовив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „15“ на сторінці 22. Приємного читання.