Розділ «15»

— Хай буде та пекельна діра проклята!

Високий мешканець Дюни, що останнім вийшов із комбайна, мовив:

— Заспокойся, Коссе. Ти тільки більше закашляєшся, — він пробирався між робітниками, аж доки не побачив Герцогову потилицю. — Отже, ви і є Герцог Лето. Дякуємо, що врятували наші життя. Ми вже готувалися до смерті, доки ви не прибули.

— Тихіше, чоловіче, не заважай Герцогові вести літак, — пробурмотів Галлек.

Пол кинув погляд на Галлека. Він також помітив зморшки напруги на батьковій щелепі. Коли Герцог лютує, краще ходити навшпиньки.

Лето почав виводити ’топтер із широкого кола, але спинився, помітивши ознаки руху на піску. Хробак зник у глибині й тепер, неподалік від місця, де стояв краулер, дві постаті рухалися на північ від стиснутого піску. Здавалося, вони ковзали поверхнею, і їхні кроки зовсім не здіймали пилу.

— Хто це там унизу? — гарикнув Герцог.

— Двоє лайдаків, що попросили їх підвезти, мосьпане, — сказав здоровань із Дюни.

— Чому ви не повідомили про них?

— Вони вирішили ризикнути, мосьпане, — відповів арракієць.

— Мілорде, — втрутився Кайнс. — Ці люди знають, як мало можна зробити для тих, хто лишився в пустелі в землях хробаків.

— Ми вишлемо за ними корабель із бази! — різко відказав Герцог.

— Як забажаєте, мілорде, — сказав на те Кайнс. — Та, ймовірно, коли прилетить корабель, уже не буде кого рятувати.

— І все одно ми вишлемо корабель, — наполягав Лето.

— Вони були зовсім близько від місця, звідки виліз хробак, — зауважив Пол. — Як вони врятувалися?

— Краї діри осідають і спотворюють перспективу, — заперечив Кайнс.

— Ви марнуєте тут пальне, сір, — наважився втрутитися Галлек.

— Так, Ґурні.

Герцог повів орнітоптер до Оборонної Стіни. Супровідні кораблі перестали кружляти і зайняли свої місця зверху та обабіч головного апарата.

Пол подумав про сказане Кайнсом і чоловіком Дюни. Він відчув напівправду й відкриту брехню. Ті люди впевнено ковзали по піску, рухаючись так, щоб знову не привабити хробака з глибин.