Розділ «4 Ви кидаєте виклик»

— Про це нескладно здогадатися, Ессун. Його рани від пари, абразивних твердих частинок та агресивного газу, а не опіки, характерні для довгого перебування в безпосередній близькості від місця виверження. Я не знаю, як він вижив, але на ньому залишився відбиток. — Він знизує плечима. — І я бачив, як ви за п'ять хвилин знищили ціле місто, навіть без поту на обличчі, і маю уявлення про те, на що може бути здатний десятикільцевий. Яке призначення обелісків?

Ви рухаєте щелепою.

— Ви можете запитати мене шістьма різними способами, Лерн, і я дам шість різних варіантів "Я не знаю", тому що я цього не знаю.

— Я думаю, що у вас принаймні є якась ідея. Або брешіть мені, якщо хочете. — Він трясе головою. — Це ваш коммі, орогенів.

Після цього він мовчить, ніби очікуючи від вас відповіді. Ви надто зайняті власними думками, категорично відкидаючи ідею відповісти. Але він добре знає вас; він знає, що ви не хочете цього чути. Ось чому він повторює.

— Ессун рогга Кастрима. Ось хто ви зараз.

— Ні.

— Тоді ідіть далі. Всі знають, що Юкка не зможе стримати вас, якщо ви захочете піти звідси. Я знаю, що ви вб'єте нас усіх, якщо буде потреба. Отже, ідіть.

Ви сидите, дивлячись на свої руки, які дрижать, навіть затиснуті між колінами. Ваша голова порожня.

Лерн нахиляє голову.

— Ви не залишаєте нас, тому що не дурні. Можливо ви зможете вижити наверху, але не як матір, яку хоче побачити Нассун. А якщо говорити простіше, ви хочете жити так, щоб зрештою знайти її знову… однак навряд чи це ймовірно.

Ваші руки зупиняються. А потім продовжують тремтіння.

— Якщо цей сезон не закінчиться, — продовжує Лерн, і набагато гірше, що він робить це тим же втомленим монотонним тоном, коли запитував, як довго триватиме Сезон, тоном, яким він говорить правду і знає і ненавидить її, - ми закінчимо з їжею. Канібалізм допоможе, але ненадовго. Тоді коммі перетвориться на рейдерів, щоб грабувати таких же як самі. Але навіть це не врятує нас у довготривалій перспективі. Зрештою залишки Кастрима просто перемруть з голоду. Батько Землі нарешті переможе.

Це правда — хочете ви того чи ні. І це ще одне підтвердження того, що все, що трапилося з Лерном під час його короткої лікарської кар'єри, змінило його. Не на гірше. Сезон просто зробив його таким цілителем, який знає, що іноді треба приносити страшну агонію, ламати кістку, відрізати кінцівку, вбити слабкого, щоб було краще.

— Нассун сильна, як і ви, — продовжує він, м'яко і жорстоко. — Уявіть собі, що вона вижила з Джоєм. Уявіть, що ви знайдете її, приведете сюди або у будь-яке інше місце, що здаватиметься вам безпечним. Вона голодуватиме з рештою, коли запаси вичерпаються, але з її орогенією вона, ймовірно, може змусити інших віддавати їй їжу. Можливо навіть вбивати їх і брати залишки для себе. Хоча врешті-решт склади вичерпаються. Їй доведеться залишити коммі, перейти на будь-який корм, який вона зможе знайти під попелом, сподіваюся, вона омине перетворення дикої природи чи інші небезпеки. Вона буде вмирати однією з останніх: самотня, голодна, холодна, ненавидячи саму себе. Ненавидячи вас. А може, вона зміниться до того часу. Може, вона просто стане твариною, керованою лише інстинктом, щоб вижити і не мати успіху у цьому. Можливо, вона буде їсти себе наприкінці, як може будь-який звір…

— Зупинись, — кажеш ти. Вірніше шепочеш. Змилостивившись, він замовкає. А тоді знову повертається до напівзабутого м'якого тону.

— Ви говорили з ким-небудь про це, коли потрапили сюди? — запитує він нарешті. Це не справжня зміна теми розмови. Тому ви не розслабляєтеся. Він киває на лікарню. — З ким-небудь, крім Алебастра, або з ким прибули сюди? Казали комусь більше, ніж на першій зустрічі?

Недостатньо, щоб робити припущення такого роду. Ви заперечливо хитаєте головою.

— Повзуть чутки, Ессун. І тепер всі думають про те, як повільно вмиратимуть їхні діти. — Нарешті він підбиває підсумок. Він все ще напружений. — Думають про те, що вони нічого не можуть з цим зробити…

"Але ви можете", йому не потрібно продовжувати.