Розділ «10 Вам потрібно зробити велику роботу»

Вам потрібно зробити велику роботу

Ви так багато разів ненавиділи його. Казали собі, що зневажаєте його, у той час як могли любити. Чому? Можливо, ви рано зрозуміли, що він такий, яким можете стати ви в майбутньому. Швидше за все, ви запідозрили, що він божевільний, задовго до того, як втратили і знайшли його знову. — Божевільний — так часто думають про тих рогга, які більшість свого часу проводять у землі, через їх видимий союз зі Злом Землі — бо вони відмовляються від своєї людської суті.

Але…

Божевільні швидше ті рогга, які підкоряються, коли їх називають рогга, на відміну від тих, які цього не роблять. Одного разу ви послухалися, тому що думали, що так буде безпечніше. Він показував вам — знову і знову, безперервно, не дозволяючи вам відвернутися — що якщо послух не приносить безпеки від охоронців або вузлів чи лінчування, чи розмножує неповагу, то який у ньому сенс? Гра занадто нерівноправна для того, щоб турбуватися про дотримання правил.

Ви прикидалися, що ненавидите його, бо ви боялися. Але ви нарешті полюбили його, і тепер він частина вас, тому що ви з тих пір виросли і перебороли свій страх.

— Я боровся з Сурмою всю дорогу, — починає розповідь Алебастр. — Це була дурня. Якби вона втратила контакт зі мною, або її концентрація на мить збилася, я б став частиною каменю. Навіть не роздавлений, а просто… змішаний. Він піднімає вкорочену руку, і ви знаєте його настільки добре, що усвідомлюєте, що він клацає уявними пальцями. Якщо б він ще мав пальці. Він зітхає, навіть не помічаючи цього. — Напевно ми були в мантії до того моменту, як Іннон помер.

Його голос м'який. В лазареті спокійно. ви оглядаєтеся навколо; Лерн пішов, один з його помічників спить на застеленому ліжку, слабко похропуючи. Ви також говорите тихо. Ця розмова лише для вас двох.

Ви повинні запитати, хоча навіть думка про питання вам болить.

— Ти знаєш..?

— Так. Я відчув, як він помер. — Він мовчить якусь мить. Ти відчуваєш його горе і своє власне. — Я не міг допомогти. Те, що вони роблять, ці охоронці, теж магія. Вона просто… неправильна. Забруднена, як і все інше такого ж роду. Коли вони прикладають до орогена свою магію, і якщо ви налаштовані на цю людину, то це відчувається, як дев'ятибальний шторм.

І, звичайно, ви двоє були налаштовані на Іннона. Він був частиною вас. Ви дрижите, тому що він намагається змусити вас ще більше налаштуватись на землю та орогенез, а також на обеліски та об'єднуючу теорію магії, але ви не хочете випробовувати долю знову. Було досить погано бачити це, знаючи, що купка органіки колись була тілом, яке ви тримали і любили. Він відчував себе набагато гірше, ніж у дев'ятибальний шторм.

— Я не міг це зупинити.

— Так. Ти не міг. — Ви сидите за ним, рукою підтримуючи його тіло у вертикальному положенні. Він дивиться кудись, пригадуючи, оскільки почав розповідати свою історію. Він не повертає голову, щоб подивитися на вас через плече, можливо тому, що він не може цього зробити без болю. Або, можливо, так йому зручніше говорити.

Він продовжує:

— Я не знаю, як вона маніпулювала тиском, температурою, щоб вони не вбили мене. Я не знаю, як я не зійшов з розуму, зрозумівши, де я знаходжуся, бажаючи повернутися до вас, усвідомлюючи себе безпорадним, відчуваючи, що задихаюсь. Коли я відчув, що Корі помер, то втратив свідомість. Я не пам'ятаю решту мандрівки, або не хочу цього згадувати. Ми повинні зробити щось… Я не знаю… — Він здригається або намагається. Ви відчуваєте посмикування м'язів на його спині.

— Коли я прийшов до свідомості, то вже був на поверхні. У місці, що… — Він вагається. Його мовчання триває досить довго, щоб вашу шкіру почало поколювати.

(Я був там, це місце справді важко описати словами.)

— З іншого боку світу, — нарешті говорить Алебастр, — є місто.

Слова не мають сенсу. Інша сторона світу — це величезна безліч пустоти у вашій голові. Пуста карта, окрім океану.