Розділ «19 Ви готуєтеся громити»

Я складаю губи в криву, і його щелепа відразу напружується. Я не турбуюся.

— Ессун хоче безпечне місце для Нассун — кажу я.

Тиша, десь на годину. Або на мить.

— Вона не знає, де знаходиться Нассун.

— Обеліскові ворота дозволяють забезпечити достатню точність пошуку.

Він здригається. Я пам'ятаю слова для руху: здригатися, вдихати, ковтати, гримасувати.

— Вогонь землі. Тоді… - Він замовкає і повертається, щоб подивитися на завісу спальні.

Так. Коли ви прокинетеся, то захочете піти і знайти свою дочку. Я спостерігаю за цим усвідомленням, яке пом'якшує обличчя Лерна, знижує напругу його м'язів, послаблює його позу. Я поняття не маю, що означає будь-яка з цих речей.

— Чому? — Мені потрібен рік, щоб я зрозумів, що він говорить зі мною, а не з самим собою. На той час я зрозумів це, проте він уточнив питання. — Чому ти залишаєшся з нею? Ти просто голодний?

Я чиню опір бажанню розчавити його голову.

— Я кохаю її. — Мені вдається сказати це не змінюючи тону.

— Звичайно, — голос Лерна стає м'яким.

Звичайно…

Тоді він залишає мене, щоб передати інформацію, яку я віддав йому, іншим лідерам коммі. Починається століття, або тиждень, безглуздої діяльності, люди в коммі готуються до походу і збраються з силами для того, що, безсумнівно, буде довгим, виснажливим, і для декого останнім шляхом. Але у них немає вибору. Таке життя у сезон.

Спи, моя любов. Зцілюйся. Я буду захищати тебе, і буду на твоїй стороні, коли ти прокинешся. Звичайно. Смерть — це вибір. Я готовий до неї, щоб зберегти вас.

(Але не лише заради вас.)