Розділ «19 Ви готуєтеся громити»

Шпінель перший, саме там, де є. Наступний топаз, його яскрава повітряна сила, яка вам так добре знайома.

Димчастий кварц. Аметист, ваша стара подруга, яка знайшла вас після Тірімо. Кунзіт. Нефрит.

Ох…

Агат. Яшма, опал, цитрин…

Ви відкриваєте свій рот, щоб кричати і не чуєте себе.

Рубін, сподумена, аквамарин, перидо…

— Це забагато! — Ви не знаєте, чи ви кричите словами у вашому розумі або голосно. — Забагато!

Голос біля вас каже:

— Вони потребують вас, Ессун.

І всі вмикаються у мережу. Так. Обеліскові ворота відкриваються лише для певної цілі.

Вниз. Стіни геода. Мерехтливі стовпчики прото-магії; з неї зроблений Кастрим-підземний. Ви тепер відчуваєте забруднюючі речовини в його структурі. Ті, що повзають на поверхні, і які ви дозволяєте.

(Юкка, Пенті, всі інші рогга, і люди, які залежать від них, щоб підтримувати коммі, всі вони потрібні вам).

І все ж існують такі, що перешкоджають його кришталевим решіткам, їздять уздовж ниток матерії та чарівництва, ховаються в скелі навколо геодезичної оболонки, як паразити, які намагаються вкусити. Вони також є горами, але вони не ваша гора.

Обдурений ворогами рогга, так говорив Хоа про власне ув'язнення. Так, деякі кам'яні істоти — іржаві негідники.

Ви кричите знову, але на цей раз це зусилля, агресія. Раз, і ви розбиваєте ворожі решітки та чарівні нитки та відновлюєте їх попередній стан. Два, і ви піднімаєте цілі кришталеві вали, щоб кинути їх, як списи, і подрібнити ваших ворогів знизу. Ви шукаєте Сірого — каменяря, який переміг Хоа — але його немає серед тих гір, які загрожують вашому будинку. Тут лише його слуги. Чудово. Тоді ви надішлете йому повідомлення, записане в їхньому страху.

До того часу, коли ви закінчуєте, ви запечатали принаймні п'ять ворожих каменярів у кристалах. Це легко робити, дійсно, коли вони настільки дурні, що намагаються пройти крізь них під час вашого панування. Вони переходять у кристал; ви просто розмиваєте їх, заморожуєте, як жучків в бурштині. Решта втікають.

Деякі біжать на північ. Це неприйнятно, до того ж зараз відстань для вас нічого не значить. Ви піднімаєтеся, область сканування зміщається, і ви бачите Реннаніс, що розташований в межах своєї решітки вузлів, як павук серед покритої павутиням висушеної здобичі. Ворота призначені робити щось у планетарному масштабі. Вам нічого не потрібно додавати до вашої влади, щоб зробити з кожним громадянином Реннаніса те саме, що ви зробили з жінкою, яка могла побити Пенті до смерті. Негідники це негідники. Так просто скрутити мерехтіння срібла між їх клітинами, поки вони твердіють. Камінь. Це зроблено, і війна Кастрима закінчена за час одного дихання.

Отримувати таку владу небезпечно. Тепер ви розумієте: ввійти у мережу обелісків без цілі означає самому стати її ціллю і померти. Що потрібно зробити тепер, коли Кастрим у безпеці, це розібрати Ворота і відмовитися від з'єднання, перш ніж воно знищить вас.

Але. Ви хочете ще дещо знати, крім безпеки Кастрима.

Ворота як орогенія, розумієте ви тепер. Без свідомого контролю вони виконають будь-яке підсвідоме бажання, навіть ваше прагнення знищити цей світ. І ви не зможете контролювати це. Просто не зможете. Бажання це квінтесенція вас, включаючи минуле, вашу особистість, або багато разів розбите серце.