Розділ «19 Ви готуєтеся громити»

Відносно безпечне. Ви вигнали моїх неприємних братів, тих, хто міг вас убити, оскільки вони не можуть вас контролювати. Проте, коли я спускаюся в геод і виходжу в тихий знайомий простір, я відчуваю в повітрі запах заліза, лайки, важкого дихання та смороду понівеченої плоті, і диму. Залізо також має свій запах: той варіант заліза, який міститься в крові. Зовні лежать тіла — вздовж проходів та на сходах. Хтось звисає з перил. Проте бої в основному закінчуються через дві речі. По-перше, загарбники зрозуміли, що вони потрапили в пастку між розлюченими комахами на поверхні та їхніми ворогами, яких зараз більше, коли більшість армії вторгнення мертва. Ті, хто бажає жити, здалися; ті, хто боїться гіршої смерті, кинулися на мечі або кристали Кастрима.

Друга річ, яка зупинила бойові дії, - той неминучий факт, що геод сильно пошкоджений. На всіх стінах, які колись рівномірно світилися, кристали тепер мерехтять в нерегулярних імпульсах. Один з довших відділився від стіни і зламався, його пил і щебінь розкидані внизу геода по поверхні землі. Тепла вода перестала текти в комунальний басейн, хоча іноді виникає випадкове хлюпання. Деякі з кристалів коммі повністю темні, мертві, і вкриті тріщинами — але в кожному з них можна побачити ще темнішу гуманоїдну форму, вморожену в кристал та потріскану.

Дурні. Це те, що ви отримали, збираючись вбити мою роггу.

Я лежу біля вашого ліжка, переконавшись, що поруч з вами знаходиться їжа та вода. Мені буде важко годувати вас, тепер, коли я змінив свою оболонку, яка була знайома вам, але, швидше за все, хтось буде поруч, перш ніж буду змушений спробувати. Ми знаходимося в квартирі Лерна. Це я поклав вас на його ліжко. Йому це сподобається, я думаю. Вам також, напевне, як тільки ви захочете знову відчути себе людиною.

Я не відмовляю вам у цьому зв'язку. Ви його потребуєте.

(І не звинувачую вас. Вам це потрібно.)

Але я уважно вкладаю вас так, щоб вам було зручно. І кладу вашу руку на ковдру зверху, щоб ви знали, як тільки прокинетеся, що повинні зробити вибір.

Ваша права рука стала коричневою, вона затверділа, у ній зосереджено магію. Тут немає жорстокості; ваша плоть чиста, досконала, здорова. Кожен атом — це ніби вузол решітки, точної і сильної. Я трохи торкаюся її, ненадовго, мої пальці відчувають тиск. З'являється туга за тілом, яке я носив не так давно. Я переживу це.

Ваша рука стискається у кулак. На задній частині вище ліктя тріщина, перпендикулярна до кісток. Навіть коли магія перетворювала вас, ви воювали. (Ви воювали, і це те, що ви повинні будете робити зараз, вам доведеться боротися).

Ах, я стаю сентиментальним. Кілька тижнів ностальгії по плоті, і я забуду про це.

Таким чином я чекаю. А годиною чи днем пізніше Лерн повертається до своєї квартири, вимазаний чужою кров'ю і власною втомою. Він зупиняється на місці, побачивши сторожа у його вітальні.

Він розуміє все в одну мить.

— Де вона?

Так. Він гідний вас.

— У спальні. — Він кидається туди. Мені не потрібно йти за ним. Він повернеться.

Трохи пізніше — за кілька хвилин або годин, я знаю ці слова, але вони означають так мало — він повертається до вітальні, де я у тій же позі. Він сідає і закриває обличчя руками.

— Вона буде жити — кажу я непотрібні слова.

— Так. — Він знає, що це кома, і він буде потрібний вам, коли ви прокинетеся. Через мить він опускає руки і дивиться на мене.

— Ви цього не робили. — Він облизує губи. — З її рукою.

Я точно знаю, що він має на увазі.