Розділ «17 Нассун проти»

— Це образа, а не правда. Мені не подобається така розмова, молода леді.

Тепер вона заплутана.

— Яка образа? Я не сказала нічого поганого.

— Ти сказала, що я коханець поганої рогга!

— Я… не казала цього. — Але в певному сенсі вона зробила це. Якщо Джой скучає за мамою і Уче, це означає, що він їх любить, і це робить його рогга-коханцем. Але… "Я теж рогга" — вона знає, що краще цього не казати, але вона хоче.

Джой відкриває рот, щоб відреагувати, але потім, здається, опановує себе. Він відвертається, притискаючи лікті до столу, і нахиляючи руки так, як часто робить. Він намагається стримати свій гнів.

— Рогга, — каже він, і слово звучить як бруд у роті, - брешуть, солоденька. Вони погрожують та використовують усіх. Вони зло, Нассун, таке зло, як сам Батько Землі. Ти не така.

Це також брехня. Нассун робила те, що їй довелося робити, щоб вижити, в тому числі вбивати і хитрувати. Вона робила деякі з цих речей, щоб вижити разом з ним. Вона ненавидить, що їй доводилося це робити, і обурюється зараз тим, що він, мабуть, ніколи цього не усвідомлював. Вона робить це навіть зараз, а він не бачить.

"Чому я його ще люблю?" — Думає Нассун, дивлячись на батька.

Замість цього вона каже:

— Чому ти так ненавидиш нас, тату?

Джой здригається, можливо, через її випадкове "нас".

— Я тебе не ненавиджу.

— Однак ти ненавидиш маму. Ти повинен був ненавидіти Уче…

— Я не ненавидів! — Джия вискакує з-за столу і тепер стоїть. Нассун вся дрижить, але він відвертається і починає ходити туди і назад по кімнаті. — Я просто… я знаю, на що вони здатні, солоденька. Ти не розумієш. Мені потрібно було тебе захистити.

Несподіваним усвідомленням, настільки ж потужним, як магія, Нассун здогадується, що Джой не пам'ятає, як він стоїть над тілом Уче, його плечі та груди напружуються, його зуби стиснуті після слів "Ти одна з них?" Тепер він вважає, що ніколи не погрожував їй. Не скинув її ударом з воза вниз на обочину на схил, покритий каменями. Хтось переписав історію його дітей в його голові — ту історію, яка була висіченою і незмінною, як на камені, у свідомості Нассун. Це, мабуть, те саме, що переписало Нассун у його свідомості як доньку, а не роггу, так, ніби якимось чином вони можуть бути відділені одна від одної.

— Я дізнався про них, коли був хлопчиком, молодшим за тебе. — Джой більше не дивиться на неї, він ходить, жестикулює і розповідає. — Кузен Макенба. — Нассун кліпає. Вона згадує міс Макенба, спокійну стару даму, яка завжди пахла як чай. Лерн, міський лікар, був її сином. Міс Макенба була двоюрідною сестрою батька? Потім Нассун чує решту.

— Ми знайшли його у пустій силосній ямі одного дня. Він там сидів навшпиньки і тремтів. Я думав, що він хворий. — Джой трясе головою весь час, і ходить. — Зі мною був ще один хлопчик. Ми завжди звикли грати разом, утрьох. Крил пішов, щоб потрясти Літика, а Літик… — Джой різко зупиняється. Скрипить зубами. Його плечі роблять те саме, що і в той день. — Крил закричав, а Літик сказав, що він не може зупинитися, він не знав, як це зробити. Лід з'їв руку Кирла, і його рука зламалася. Кров була на уламках руки на землі. Літик кричав, що шкодує, навіть плакав, але просто морозив Крила. Він не міг зупинитися. До того моменту, як я втік, Крил тягнувся до мене, і єдине, що залишилося від нього, що не замерзло, — це його голова, груди і рука. Все одно було занадто пізно. Я знав ще тоді. Було занадто пізно, перш ніж я побіг, щоб отримати допомогу.

Це не втішає Нассун, але допомагає зрозуміти, що є причина — конкретна причина — того, що зробив її батько. Все, що вона може подумати, це що Уче ніколи не втрачав контролю; мама не допустила би цього. Це правда. Мама могла зірвати орогенію Нассун навіть з іншого кінця міста. Це означає, що Уче не зробив нічого, щоб спровокувати Джоя. Джой вбив свого сина через те, що зовсім інший хлопчик зробив своєму другові задовго до народження його сина. Це більше, ніж що небудь інше, допомагає їй нарешті зрозуміти, що немає підстав для ненависті до батька.

Отже, Нассун майже заспокоюється, коли Джой несподівано наближається, насторожений і підозрілий.