Туристична політика держав за умов економічної глобалізації туристичної індустрії

Економіка туризму

Програма ERAZMUS - гнучкий інструмент міжуніверситетської співпраці, розрахований на підготовку студентів і викладачів у туризмі за єдиною європейською програмою й з єдиним дипломом.

Програма PETRA забезпечує можливість одержання додаткової однорічної або дворічної освіти всім особам, які мають середню освіту.

Крім того, Директивою ЄС від 13 липня 1992 p. № 92/421/СЕЕ був схвалений трирічний план розвитку туризму, що почав здійснюватися з січня 1993 р.

Деякі розділи плану стосувалися туристичних професій, а саме: - розділ "Міжнаціональна співпраця" передбачав розвиток співпраці у сфері туризму з країнами Центральної й Східної Європи з метою передання професійних навичок, а також розробку проектів маркетингу, створення нових малих і середніх туристичних підприємств, просування турпродукту;

- розділ "Освіта" передбачав вирішення завдань з поширення серед молоді інформації про можливості туристичної освіти, підтримки планів міжнародної кооперації університетів, шкіл туризму, професіоналів і туристичних адміністрацій, зокрема, в сфері культурного, сільського й екологічного туризму. Цей план в основному виконаний.

Закордонний досвід провадження екологічної політики. На першому етапі розвитку інфраструктури туристичної галузі держава підтримує бажання людей подорожувати й створює для цього необхідні можливості. До середини 60-х років XX ст. заходи, які здійснювалися в цьому напрямі, мали винятково кількісний характер. Держава сприяла розвитку природних осередків притягання, якими є великі міські центри. Ці центри були пов'язані між собою мережею автомобільних доріг, що саме по собі сприяло використанню автомобільного транспорту в туристичних цілях. В Європі взялися усувати природні перешкоди, які заважали поїздкам на автомашинах. Морський пасажирський транспорт переживав кризу. Набирали сили чартерні програми. "Заморські" туристи приєднувалися до туристичних потоків, які спрямовувалися у великі міста. Слідом за проблемою стимулювання просування національного туристичного продукту державні органи управління туризмом повинні були вирішувати питання транспортної інфраструктури: великі міста й головні транспортні шляхи переставали справлятися з великими потоками туристів, особливо у високий сезон. Демократизація туризму сприяла підвищенню попиту на послуги готелів середньої категорії й навіть додаткових засобів розміщення. Держава стала створювати суспільні фонди, оскільки приватні структури були недостатньо активними. Водночас деякі країни зіштовхнулися з недостатньою кваліфікацією персоналу в дорогих готелях, і це змусило державні органи цих країн втрутитися у вирішення питань підготовки кадрів.

Так у другій половині XX ст. виник новий напрям у національній туристичній політиці більшості європейських держав, яких турбували не тільки збільшення туристичного потоку, а й його спрямованість і керованість. Підвищення значення для туристів низки регіонів сприяло виникненню нових полюсів притягання, не пов'язаних з великими містами. В Європі поліпшувалося узбережжя морів, розроблялися нові напрями й туристичні маршрути, що допомогло розвантажити традиційні транспортні артерії.

Міжнародні туристичні організації сприяли розширенню зони діяльності національних туристичних структур. Декілька країн Європи створили спеціальні комісії, які за сприяння міжнародних структур опікувалися розробкою заходів захисту національної історичної, природної і культурної спадщини. На територіях багатьох країн збільшувалася кількість природних парків, зелених поясів та ін., при туристичних адміністраціях були створені незалежні організації, що відповідали за збереження навколишнього, у тому числі природного, середовища. Роль держави в цих нових областях проявлялася вже поза межами діяльності урядових організацій з туризму.

На місцевому, регіональному, національному й міжнародному рівнях екологія й економіка, включаючи туризм, об'єднуються в систему, в якій діють причинно-наслідкові зв'язки.

Екотуризм - вид туризму, який набуває дедалі більшого поширення у світі. Загалом під цією назвою об'єднані різноманітні види поїздок, основною метою яких є єднання з природою: відпочинок в екологічно чистих районах світу або ж перебування у звичайних умовах, але в "зелених" номерах міських готелів. Для облаштування таких номерів застосовуються екологічно чисті матеріали з метою мінімального вторгнення в природне середовище, зменшення агресивного впливу на нього. Увага зосереджується на економії природних ресурсів, економних методах прання й прибирання тощо. У готелях, де є такі номери, гостям роз'яснюють важливість свідомого ставлення до споживання води, електроенергії, а також до використання рушників чи інших предметів, на зайве прання яких витрачається багато води. Низка готелів Німеччини й інших європейських країн, які заощаджують воду, об'єдналися під "синім" прапором.

Сьогодні секрет успіху більшості популярних туристичних центрів пояснюється чистотою навколишнього середовища, ефективністю заходів з його захисту й самобутністю місцевої культури. В місцях, де цього немає, спостерігається зменшення обсягів туризму. Погіршення якості навколишнього середовища й економічної кон'юнктури, втрата самобутності - все це впливає на стан діяльності на місцях.

Там, де при плануванні й управлінні враховуються місцеві особливості культури й навколишнього середовища, туризм може лише підвищити ефективність природоохоронних заходів. Це пояснюється тим, що навколишні мальовничі пейзажі й унікальні природні пам'ятники, різноманітна флора й фауна, чисте повітря й чиста вода становлять більшу частину ресурсів, які приваблюють туристів, а тому за рахунок доходів від туризму можна субсидіювати заходи із збереження навколишнього середовища.

Не менш важливими є планування й розвиток туризму в контексті заходів щодо збереження культурної спадщини. Археологічні розкопки й історичні пам'ятники, оригінальна архітектура, самобутні мистецтво й ремесла, традиції - усе це разом і становить культуру регіону, який приваблює туристів. Залежно від того, як підходять до розвитку туризму й управління галуззю, культурна спадщина може бути збережена й відновлена або втрачена. Надзвичайно важливими у межах будь-якої стратегії розвитку є підтримка й збереження унікальної історичної, культурної й соціальної самобутності регіону. Отже, завданнями туристичної сфери, окрім традиційних, пов'язаних з охороною природного середовища перебування є збереження культурно-історичного й соціально-економічного потенціалу туристичного напряму. Держава впливає на ці процеси шляхом розробки спеціального природоохоронного законодавства, нормативних актів, які визначають можливості використання культурно-історичної спадщини, а також шляхом схвалення спеціальних програм розвитку відповідних регіонів, перспективних у туристичному відношенні.

Отже, роль держави в розвитку туризму можна зводиться до таких функцій:

• регламентування туристичної діяльності шляхом розробки законодавства, покликаного забезпечити умови для сумлінної конкуренції на ринку туристичних послуг і захист прав споживача, а також визначення податкових меж функціонування туристичної галузі;

• координація розвитку туризму, яка передбачає внутрішню координацію дій учасників туристичного процесу в межах галузі й забезпечення гармонійного включення туризму в загальний господарський механізм, що можна розглядати як зовнішню координацію;

• стимулювання міжнародного обміну шляхом спрощення туристичних формальностей, а також створення умов, сприятливих для розвитку внутрішнього туризму;

• забезпечення безпеки туристичної діяльності й туризму в межах національної території;

• інформаційне забезпечення туристичної діяльності, що передбачає збір і обробку статистичних відомостей, випуск і поширення рекламно-інформаційних матеріалів, які характеризують стан галузі в національному масштабі, а також наукові дослідження в області туризму;

• просування національного туристичного продукту на міжнародному ринку;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Туристична політика держав за умов економічної глобалізації туристичної індустрії“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Основи економіки туризму

  • Модель туризму за Жафаром Жафарі

  • Теорія периферії В. Крісталера

  • Модель циклу еволюції туристичного простору Р. В. Бутлера

  • Концепція туристичного простору

  • Концепція туристичної функції

  • Концепція територіальних рекреаційних систем

  • Концепція туристичної урбанізації

  • Теорії конфлікту в туризмі

  • Концепція функції туризму

  • Основні поняття й сутність економіки туризму

  • Структура туристичного бізнесу

  • Сфера фінансово-кредитного підприємництва: суть і основні ознаки

  • Туристичний продукт

  • Види турпродукту

  • Туристичний продукт - дохід

  • Туристичне споживання

  • Економічна ефективність туристичного бізнесу

  • Система показників економічної ефективності туристичного бізнесу

  • Підвищення ефективності підприємництва в туризмі

  • Спеціалізація і кооперація в економіці туризму

  • Концентрація виробництва в економіці туризму

  • Макроекономічна конкуренція на глобальному туристичному ринку

  • Франчайзингові відносини у готельному та туристичному бізнесі

  • Історія виникнення та розвитку франчайзингу

  • Види франчайзингу

  • Переваги і недоліки

  • Договір франчайзингу

  • Готельний франчайзинг

  • Кумулятивний вплив туризму на національну економіку. Мультиплікатор туризму

  • Мультиплікатор туризму

  • Розділ 2. Економіка підприємницької діяльності в туризмі

  • Зовнішнє і внутрішнє середовища туристичного підприємництва

  • Формування доходу туристичного підприємства

  • Стратегія формування та розподілу доходу

  • Структура витрат туристичного підприємства

  • Принципи розрахунку туроператором собівартості туру

  • Формування та розподіл прибутку туристичних підприємств

  • Джерела фінансування суб'єктів туристичного бізнесу

  • Власні джерела підприємництва

  • Основні й оборотні фонди туристичного підприємства

  • Трудові ресурси туристичного підприємства

  • Мотивація та оплата праці працівників туристичного підприємства

  • Грошові потоки підприємств туристичного бізнесу

  • Методи оптимізації руху грошових коштів.

  • Розділ 3. Економічне планування діяльності підприємств туристичної індустрії

  • Формування економічної стратегії туристичного підприємства

  • Планування продажу туристичного продукту

  • Планування діяльності готельного підприємства

  • Розробка експлуатаційної програми підприємств розміщення туристів

  • Планування товарообороту закладів харчування туристів

  • Планування чисельності працівників туристичного підприємства

  • Аналіз інтенсивності праці

  • Фінансове планування туристичної компанії

  • Планування різниці між прибутками та видатками підприємства

  • Планування руху грошових коштів туристичних підприємств

  • Бізнес-планування туристичної компанії

  • Загальні відомості про підприємство

  • Маркетинговий план

  • План трудових ресурсів

  • Розділ 4. Маркетингова діяльність туристичних підприємств

  • Життєвий цикл туристичного продукту

  • Економічні основи ціноутворення

  • Принципи та фактори ціноутворення в туризмі

  • Принципи ціноутворення в закладах гостинності

  • Світовий досвід формування спеціальних тарифів на номери у готелях

  • Просування туристичного продукту

  • Реклама в комплексі просування туристичного продукту

  • Стимулювання збуту туристичного продукту

  • Інші засоби просування туристичного продукту

  • Формування системи розподілу туристичного продукту

  • Розділ 5. Економічний аналіз діяльності туристичних компаній

  • Цілі та види економічного аналізу діяльності туристичної компанії

  • Система економічних показників функціонування туристичної компанії

  • Аналіз базових показників рентабельності функціонування туристичної компанії

  • Методи економічного аналізу

  • Розділ 6. Інвестиції в економіці туризму

  • Джерела залучення інвестиційних ресурсів

  • Інвестиційні проекти в економіці туризму

  • Прогнозування ефективності інвестиційного проекту

  • Проблеми залучення іноземних інвестицій в національний туристичний комплекс

  • Розділ 7. Регіональна економіка туризму

  • Кластерна модель організації туристичного бізнесу регіону

  • Механізми забезпечення інвестиційної привабливості регіональної економіки туризму

  • Економічні основи організації регіональних фондів розвитку туризму

  • Макроекономічна стратегія розвитку туристичного бізнесу в регіонах України

  • Розділ 8. Державне регулювання економіки туризму

  • Механізми підтримки економічного розвитку індустрії туризму

  • Правове регулювання економічного розвитку туристичної діяльності в різних країнах

  • Іспанія

  • Португалія

  • Міжнародні стандарти ICO серії 9000:2000

  • Франція

  • Марокко

  • Інститути державного регулювання туристичної галузі України

  • Податкове регулювання економіки туризму

  • Туристична політика держав за умов економічної глобалізації туристичної індустрії
  • Література