По-третє, це посилення взаємозв'язку між розвитком туристичного бізнесу та вирішенням соціальних і екологічних проблем. Продуктивний і динамічний розвиток зовнішньоекономічної діяльності у сфері туризму вимагає постійного зростання кваліфікації та майстерності робочої сили, наявності фізично та розумово здорових працівників, які були б забезпечені постійним житлом у достатній близькості від роботи, існування умов, сприятливих для їх розвитку та задоволення повсякденних потреб, достатнього матеріального забезпечення, щоб відповідати "іміджу" міжнародної компанії тощо. Тому макроекономічна стратегія виходу туристичних підприємств на зовнішні ринки повинна передбачувати заходи з вирішення низки соціальних проблем.
Заходи з підтримки туристичної галузі на макрорівні повинні супроводжуватися заходами, спрямованими на розв'язання екологічних проблем (зокрема, у потенційно привабливих туристичних регіонах), а також поширенням інформації про існування в Україні величезних територій із екологічно безпечними умовами, придатними, щонайменше, для розвитку зеленого туризму.
Як зазначається у Гаазькій декларації, міжнародний туризм "потужно позитивно впливає на економіку країн і суспільство загалом, зокрема в плані створення робочих місць, але при цьому з ним пов'язані потенційні негативні ризики культурного, екологічного і соціального характеру, які проявляються за безвідповідального планування, управління та моніторингу туризму. Розвиток туризму за принципами стійкості є єдиними засобом ефективного розв'язання екологічних проблем при одночасному створенні робочих місць і забезпеченні економічного зростання".
Зелений туризм у більшості країн розглядається як невід'ємна складова комплексного соціально-економічного розвитку сільської місцевості, як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем. Він дає змогу збільшити зайнятість сільського населення (особливо жінок), забезпечуючи додатковий заробіток. Із зростанням кількості споживачів туристичних послуг цього виду стимулюється розвиток та модернізація закладів соціальної, транспортної інфраструктури сільської місцевості. На сьогодні в Україні зелений туризм перебуває на стадії формування, а, отже, потребує державної підтримки, завдяки якій він має шанс стати одним із основних напрямів макроекономічної стратегії виходу національних туристичних підприємств на зовнішні ринки.
Узагальнення змісту напрямів трансформаційних процесів у світовій економіці та обгрунтування відповідних заходів зовнішньоекономічної політики туристичних підприємств зокрема та держави загалом представлені удосконаленням правових засад регулювання внутрішньо- та зовнішньоекономічних зв'язків туристичних підприємств, що передбачає такі заходи:
• уніфікацію державних стандартів туристичних послуг відповідно до міжнародних норм;
• удосконалення правових засад регулювання готельного, ресторанного, транспортного обслуговування іноземних туристів в Україні, створення рівних умов отримання послуг незалежно від країни походження туристів;
• спрощення та гармонізацію податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері туризму, передбачення пільгових умов для іноземних туристів, що в'їжджають до України шляхом купівлі туристичних продуктів українських виробників;
• визначення правових засад надання державної підтримки вітчизняним туристичним підприємствам, що стабільно та у значних обсягах експортують туристичні послуги (шляхом пільгового кредитування, субсидіювання експортних операцій, гарантування державою комерційних кредитів, надання податкових пільг, державного страхування тощо);
• надання статусу територій з особливим режимом зовнішньоекономічної діяльності туристичним центрам України, які мають значний туристичний потенціал, але низький рівень забезпеченості об'єктами туристичної інфраструктури;
• розробка та затвердження Туристичного кодексу України, зокрема, його розділу "Зовнішньоекономічні відносини в галузі туризму";
• укладання нових дво- та багатосторонніх міждержавних угод про співпрацю в галузі туризму з країнами - потенційними споживачами українських туристичних послуг (зокрема, з Європейським Союзом);
• створення правових засад транскордонної туристичної співпраці в межах чинних єврорегіонів;
• гарантування стабільності ухвалених нормативно-правових актів щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері туризму протягом певного терміну.
Збільшити обсяги фінансування привабливих для іноземних туристів туристичних об'єктів та відповідної інфраструктури можна кількома способами:
• диверсифікацією джерел фінансування потенційно привабливих для іноземних туристів туристичних об'єктів за рахунок використання, поряд із державним фінансуванням та іноземним інвестуванням, коштів благодійних і громадських організацій, найрізноманітніших міжнародних фондів, грантів, приватних підприємств, меценатів тощо;
• створенням Фонду розвитку іноземного туризму в Україні за рахунок добровільних відрахувань суб'єктів туристичної діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічні операції (незалежно від форм власності), а також внесків інших юридичних і фізичних осіб;
• заохоченням лізингових операцій у галузі туризму, зокрема, шляхом створення пільгових умов для малих і середніх підприємств туристичного бізнесу;
• створенням спільних підприємств, що забезпечить іноземній стороні спрощення доступу до українських туристичних ресурсів, а українській стороні залучення додаткового капіталу;
• створенням мережі комерційних банків, які б на пільгових засадах кредитували підприємства туристичного бізнесу (наприклад, пропонується створити Укртурбанк як спеціалізований комерційний туристичний банк з розгалуженою мережею філіалів і відділень у всіх регіонах країни).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Макроекономічна стратегія розвитку туристичного бізнесу в регіонах України“ на сторінці 2. Приємного читання.
