• o ресурсно-сировинний (забезпеченість підприємств запасами основних видів природних ресурсів, у тому числі туристсько-рекреаційних і санаторно-курортних);
• o виробничий (сукупний результат господарської діяльності населення в регіоні), виражений не тільки у формуванні системи суб'єктів господарювання, (і відповідних об'єктів промислових підприємств, підприємств сільського господарства тощо), а й у створенні системи об'єктів соціально-побутового, культурного обслуговування населення і гостей регіону, зручної транспортної мережі, об'єктів туристичної інфраструктури);
• o споживчий (зростання сукупної купівельної спроможності населення регіону, і, як наслідок зростання витрат на туризм);
• o інфраструктурний (економіко-географічне положення регіону і його інфраструктурна облаштованість, включаючи транспортну мережу регіону і розвитку сполучення між населеними пунктами);
• o інтелектуальний (освітній і культурний рівень населення, збереження і розвиток місцевих звичаїв, місцевої культури);
• o інституціональний (ступінь розвитку провідних інститутів ринкової економіки, якість нормативно-правової діяльності регіональних і місцевих органів влади);
• o інноваційний рівень, упровадження і результативність досягнень науково-технічного прогресу у регіоні.
Не менш важливою є оцінка інвестиційних ризиків:
• o економічного (тенденції, темпи і перспективи економічного розвитку регіону);
• o політичного (поляризація політичних симпатій населення за результатами останніх парламентських виборів і деструктивність у можливому прояві цієї поляризації);
• o соціального (рівень соціальної напруженості, пов'язаний зі ступенем соціального захисту населення, якістю життя);
* екологічного (рівень забруднення навколишнього середовища, включаючи радіаційне);
* кримінального (рівень злочинності в регіоні з урахуванням тяжкості злочинів).
Принциповий недолік такого традиційного підходу полягає в тім, що інвестиційна привабливість регіону розглядається як деяка даність, що практично не припускає активних змін; аналіз перелічених факторів і ризиків показує, що ці можливості дуже обмежені. Найбільший внесок у формування інвестиційного потенціалу вносять фактори, накопичені в процесі багаторічної господарської діяльності: інфраструктурне освоєння території, інноваційний та інтелектуальний потенціали населення. Єдиний параметр, який можна змінити досить швидко і без істотних витрат - законодавство. Проте така зміна є лише разовою (безглуздо було б змінювати його постійно); та й малоефективною, оскільки в нашому суспільстві ще не сформована правова культура, тобто закони попросту не виконуються.
Отже, у межах традиційного підходу можна вести мову тільки про одиничні можливості підвищення інвестиційної привабливості, але не про масову технологію управління цим процесом.
Регіон стане привабливим для масового інвестора тільки тоді, коли зробить пріоритетним завданням зміну таких ключових властивостей реального сектора економіки, як стратегічність діяльності, цілеспрямованість розподілу ресурсів і надійність системи управління, і власними діями досягне того, що поширення цих властивостей на об'єкти реального сектора стане стійкою тенденцією. Усе це є необхідними системними умовами формування ресурсної бази і зовнішнього середовища для розвитку в регіоні туризму як галузі економіки.
Інвестиційна політика регіону в межах даних йому законодавством повноважень повинна будуватися на таких принципах:
* доброзичливості у взаєминах з інвестором;
* презумпції сумлінності інвесторів;
* збалансованості публічних і приватних інтересів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізми забезпечення інвестиційної привабливості регіональної економіки туризму“ на сторінці 2. Приємного читання.
